Сторінка
4

Демографічний потенціал України

Таким чином, потоки мігрантів, які прибувають з-за меж України, переважно направляють­ся, по-перше, в райони, найбільш сприятливі для життя і трудової діяльності (Крим, Одещина, Миколаївщина, Закарпаття), і, по-друге, – в індустрі­альне розвинуті регіони (Донбас, Придніпров’я), прилеглі до промислових центрів райони південних областей, що безпосередньо прилягають до Чор­ного та Азовського морів і характеризуються спри­ятливими кліматичними умовами.

За останні десятиліття в Україні різко зросла так звана маятникова міграція населення (доїзд на роботу, навчання). Вона стала масовою, в багатьох великих, більших і найбільших містах, У деяких з них 10 – 25% і більше зайнятого в їх на­родному господарстві населення становлять жителі приміських районів.

Проведені оцінки дають змогу вважати, що тоді, коли маятникові поїздки здійснюють­ся на невеликі відстані та не викликають помітних негативних економічних та соціальних наслід­ків, їх слід оцінювати позитивно й розглядати як дійовий фактор економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на розвиток соціальної сфе­ри. Це призводить до посилення територіальної концентрації промисловості та інших галузей еко­номіки, а отже, до появи нових робочих місць у міських поселеннях (при відсутності там потріб­них резервів робочої сили).

Такий підхід до оцінки маятникових міграцій сприяє позитивному розв’язанню ряду важливих завдань розвитку регіонів. Йдеться про можливість скорочення витрат на соціальну інфраструктуру в містах за рахунок використання частиною зайня­тих в них працівників того житлового фонду та інших об’єктів сфери обслуговування населення, які вже створені в приміських районах. В умовах небезмежних суспільних можливостей названі мо­тиви відіграють важливу роль при оцінці економіч­ної і соціальної ефективності трудових маятнико­вих міграцій населення. До речі, такі маятникові мі­грації широко практикуються в розвинутих кра­їнах світу.

Одночасно трудові маятникові міграції поряд з позитивними мають у наших умовах певні негативні риси. Так, вони часто призводять до значних втрат часу при переїздах, викликають тран­спортну втому, обмежують можливості всебічного розвитку особистості, підвищення кваліфікації, виховання дітей і догляду за ними, а крім того, негативно позначаються на працезабезпеченості приміських районів, сприяють прискореному зро­станню концентрації господарської діяльності у великих містах.

Відомо, що трудові маятникові поїздки виника­ють під дією різних соціальних, економічних та демографічних факторів. Винятково важлива роль тут належить соціальним факторам, оскільки йдеть­ся про оцінку явищ і процесів, які безпосередньо стосуються інтересів широких верств населення.

Всебічні дослідження соціальних мотивів, що спонукають людей брати участь у трудових маятни­кових поїздках, дають змогу виявити реальні причи­ни, які найбільш істотно впливають на особливості цих багатопланових соціально-економічних проце­сів, проводити потрібне в таких випадках розме­жування маятникових міграцій на раціональні й нераціональні, більш дієво регулювати їх.

4. Економічна оцінка статево-вікової структури

Співвідношення між жінками і чоловіками в різних ві­кових групах відображає статево-вікова структура населен­ня (рис. 1). Більшість населення України становлять жін­ки (54%), чоловіків лише 46% від усього населення. Але у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова. В дитячому віці хлопчиків більше, ніж дівчаток, бо на кожні 10 дівчаток народжується 11 хлопчиків. В середньому в старшому віці чоловіків стає менше, бо серед них вища смертність і менша тривалість життя. Старшого віку зараз досягли люди, які пережили Другу світову війну. Серед загиблих також переважали чоловіки. Тому в старшому ві­ці жінок набагато більше (в окремих вікових групах в 2-3 рази).

У віковій структурі населення можна виділити три гру­пи:

1) діти і підлітки (0-16 р.), 2) працездатне населення (жінки у віці 16-55 рр., чоловіки 16-60 рр.), 3) люди старшого віку. Найбільшою є група працездатного населен­ня – 55.7%, але його частка поступово знижується. Вона є більшою в містах, куди приїжджають люди на роботу із сільської місцевості. А в селах зростає кількість людей пенсійного віку. В цілому по Україні вони становлять 23% від усього населення, а в сільській місцевості – 29%.

Рис. 1. Віково-статева структура населення [9, с.198]

Зміни в статевій структурі населення ілюстру­ються на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка статевої структури населення, за [3, с. 121]

В Україні склалися значні територіальні від­мінності у співвідношенні жінок і чоловіків. Якщо в середньому по республіці на 1000 чоловіків в 1989 р. припадало 1158 жінок, то в областях, що ха­рактеризуються великим відпливом населення, осо­бливо сільського (серед тих, хто виїжджає в інші місцевості, переважають чоловіки), цей показник значно вищий. Наприклад, у Вінницькій, Чернігів­ській, Черкаській, Полтавській та Сумській об­ластях він становив, за даними перепису 1989 р., відповідно 1225, 1248, 1231, 1218, 1206. Тим часом більшості західних областей властиві значно менші відхилення між показниками чисельності жінок і показниками чисельності чоловіків. Так, на 1000 чоловіків у Закарпатській обл. припадало 1070 жі­нок, Львівській – 1103, Волинській – 1117, Івано-Франківській – 1119 тощо. Дещо краще спів­відношення склалося в міських місцевостях (1137 жінок на 1000 чоловік), ніж у сільських (1201 жінка) [3, с.121].

Негативні демографічні процеси, які відбува­ються в останні роки, проявляються і в несприятли­вих показниках демографічного навантаження населення працездатного віку. Особливо не­сприятливими є ці показники серед сільських жи­телів. Якщо, наприклад, у розрахунку на 1000 людей працездатного віку в середньому по республі­ці на 1 січня 1991 р. припадало 791 чол. непра­цездатного віку, то серед сільських жителів – 1025 чоловік. Для міських жителів цей показник є набагато нижчим – 695.

Відомо, що демографічне навантаження форму­ють дві складові його частини: кількість дітей на 1000 чол. працездатного віку; кількість осіб пенсій­ного віку на кожних 1000 працездатних.

Співвідношенню цих показників надається принципово важливе значення, оскільки кожному з них відводиться неоднакова роль в демографічних процесах, насамперед у природному відтворенні на­селення. В цілому в Україні питома вага першої і другої складових серед усього населення майже однакова (при незначному переважанні числа дітей над числом осіб пенсійного віку – відповід­но 411 і 380 чол.). Серед міських жителів це спів­відношення є більш сприятливим: на 1000 чол. пра­цездатного віку число дітей становить 395, а число осіб пенсійного віку – лише 301 чол. Серед селян наведені величини становлять відповідно 450 і 575. Словом, у демографічному навантаженні на сільсь­ких жителів число дітей значно менше, ніж число осіб пенсійного віку. Це особливо негативно впли­ває на демографічний потенціал села, оскільки об­межує можливості природного приросту його насе­лення, призводить до депопуляції сільських на­селених пунктів і, врешті-решт, до «старіння», а от­же, і до загальної деградації великої кількості українських сіл.