Сторінка
8
6. Можливе підвищення ліквідності цінних паперів.
7. Простіший механізм купівлі акцій у дрібних інвесторів через розгалужену мережу філій зберігачів.
8. Зручне отримання дивідендів через мережу філій зберігачів.
Впровадження механізму продажу цінних паперів через регульовані торговельні системи та впровадження бездокументарної форми випуску цінних паперів залежить від взаємодії багатьох структур фондового ринку (депозитарні установи, реєстроутримувачі, фондові біржі, відкриті акціонерні товариства) а також міністерств, відомств та інших центральних органів центральної виконавчої влади. Сучасний стан депозитарної системи ще не відповідає існуючим світовим стандартам. Тому зараз повинні бути ретельно відпрацьовані всі схеми взаємодії між учасниками депозитарної системи, передусім між депозитарієм, зберігачами та організаторами торгівлі. Фондом державного майна розробляється програма виходу акцій українських підприємств на міжнародні ринки. Розміщення акцій українських ВАТ на міжнародних фондових ринках відкриває перед українськими підприємствами нові можливості:
- підвищення ліквідності, а отже і ринкової вартості, українських підприємств шляхом розширення кола потенційних інвесторів; - підвищення рейтингу українських підприємств на міжнародних ринках; - забезпечення українським підприємствам кращих умов поточного та довгострокового кредитування, що може дозволити вирішити фінансові проблеми;
- підвищення цін та попиту на акції українських підприємств на внутрішньому фондовому ринку;
- використання процедур реалізації та різноманітних фондових інструментів, зрозумілих для іноземних інвесторів;
- доступ до міжнародних стандартів оформлення угод купівлі-продажу;
- поступовий перехід до міжнародних стандартів інформації про емітента, цінні папери якого розміщуються на міжнародних фондових ринках.
Для розміщення на міжнародних ринках акцій українських підприємств в процесі приватизації планується використовувати такий інструмент як депозитарні розписки. Зараз ФДМУ разом з ДКЦПФР, Міністерством фінансів та іншими державними органами управління розроблено та доопрацьовується проект Постанови Кабінету Міністрів «Про забезпечення продажу пакетів акцій ВАТ, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок через міжнародні фондові ринки». Цим документом передбачається організація такого виду продажу через уповноважену особу (радника), яка буде обиратися ФДМУ на конкурсних засадах. За таким же принципом обиратимуться агенти з розміщення. Іноземна депозитарна установа при цьому обиратиметься Фондом за пропозицією уповноваженої особи, агента з розміщення і ВАТ, акції якого пропонуються до продажу. Більш детально процедури продажу будуть визначені в ряді нормативних документів, підготовка яких здійснюється одночасно з розробкою вищезазначеної Постанови.
Перед ФДМУ у цьому році стоять масштабні задачі, втілення яких дозволить зробити новий крок до розбудови ефективної ринково-орієнтованої економіки. Сприяти цьому повинна спільна робота законодавців, державних органів управління та всіх операторів фондового ринку України. Тільки так можна досягти поставленої мети. []
Висновки
В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна на недержавні, тобто (згідно із Законом України "Про власність") на приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.
Фактично початок формуванню приватизаційного (у вузькому, спеціальному розумінні) законодавства в Україні було покладено з прийняттям Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 p., який встановлював правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіка Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки України.
Таким чином, законодавство України про приватизацію з точки зору форми нормативних актів складається з сукупності не тільки законів, а й інших нормативних актів, що регулюють майново-правові та організаційні відносини щодо приватизації державного майна.
Отже, уже з самого початку приватизаційних процесів законодавець, надаючи величезного значення трансформації державної власності у вигляді основних засобів виробництва, враховуючи відмінності її від приватизації житлового фонду, земельних ділянок, виділив законодавство про приватизацію державного майна в окрему систему нормативно-правових актів.
Правова класифікація об'єктів на групи А-Ж здійснена для того, щоб залежно від групи об'єкта визначати спосіб його приватизації.
У випадках, коли трудові колективи підприємств, що приватизуються відмовляються від приватизації об’єктів соціально-побутового призначення, вони можуть бути використані іншим чином. Орган приватизації може прийняти рішення про передачу таких об’єктів у комунальну власність відповідних територіальних громад. У разі неможливості утримання їх за рахунок коштів місцевого бюджету такі об’єкти (за умови їх створення за рахунок коштів соціального розвитку підприємства) можуть передаватись у безстрокове безоплатне користування ВАТ, створеному в процесі приватизації. Умовою такої передачі є цільове їх використання та належне утримання без права продажу.
Процес реформування власності ніколи і ніде не був легким та швидким. Особливо це стосується пострадянських країн з їх плановою економікою, збудованою на адміністративно-командних принципах. Україна не виключення з цього правила. Процес приватизації в Україні був, також, обтяжений певними політичними та соціальними факторами. Проте, категорично не можна погодитися з тими, хто вважає приватизацію корінням всіх негараздів української економіки, злом, нав’язаним ззовні. Досвід реформування власності в Україні засвідчив, що ніхто не може запропонувати іншого шляху швидкої трансформації економіки, переводу її на ринкові рейки.
Завантажити реферат