Сторінка
5

Психософія вчинку— сходинки екстатичного буття

У психологічному дослідженні вчинку суттєвим є висвітлення діалектики необхідного та достатнього — також онтологічних характери­стик життєдіяння людини. У розкритті логічних взаємопереходів не­обхідного та достатнього постає зміст розгортання потенційних особливо­стей особистості у звершенні вчинку певного духовного рівня і з певною мірою майстерності. Необхідне постає в учинковому діянні як: сутнісна, онтологічна ознака, інтенція "бути таким", "бути спорідненим власній суті", "бути здійсненим"; як сутнісна необхідність розгорнути власний індивідуальний зміст, що в реальності природно виявляється від вчинку до вчинку, від окремої дії до циклу дій тощо; як онтологічна ознака "свободи потенційного руху" індивідуальної сутності у просторі та часі індивідуальної історії. Достатнє, відповідно, поставатиме у декількох сугаісних іпостасях, серед яких щодо вчинкового діяння особистості слід виділити: достатнє як сутнісну завершеність морального змісту вчинкової дії, що, власне, і стверджує вчинок як такий — на відміну від інших типів соціальних дій особистості; достатнє як сутнісну завершеність самовиявів "Я" особистості у звершеному вчинку, що характеризують представлений світові спосіб учинкового діяння як індивідуально-неповторний, суб'єктивно-сутнісний тощо; достатнє як динамічну процесуальну ознаку вчинкового діяння особистості, що стверджує не лише поступальність роз­гортання вчинкового акту та індивідуальної історії життя особистості вза­галі, а й цілісну завершеність (змістову та процесуальну) коленої окремої ланки, компонента, етапу вчинкового діяння як самодостатнього сутнього, в якому повною мірою виявлена неповторна сутність індивідуального буття суб'єкта даного вчинку. Критеріальна модель указаних ознак дає змогу не тільки діагностичного, а й прогностичного аналізу процесу розгортання вчинкової активності особистості.

Сутнісно зумовленим логікою пізнання є аналіз трансцендентної сут­ності вчинку. Вчинок як специфічна соціальна (чи за певних умов індивідуальна) моральна дія завжди має трансцендентні ознаки. Вони по­стають у сутнісній динаміці вихідного суб'єктивного змісту діяння, по­ведінки, творчості особистості до нової, набутої якості, що перевершує по­передній рівень і знаменує певний вихід за межі усталеного, відомого, дос­тупного. Оскільки вчинок актуалізує новий рівень особистості, можна стверджувати наявність ознак трансцендентного не тільки у результаті здійсненого вчинку, а й у його окремих компонентах, об'єктивних і суб'єктивних умовах учинкового діяння особистості, засобах учинювання тощо.

Аналіз трансцендентної сутності вчинку, трансцендентних ознак окремих його компонентів є необхідним у психологічному пізнанні вчинку. Вихідним моментом аналізу є ідентифікація та кваліфікація так званої ознаки індивідуальності, що властива досліджуваному вчинку: йдеться про те, наскільки даний вчинок виявляє індивідуальність даної особистості, її суб'єктивний спосіб життєдіяння, своєрідність ціннісних основ її буття то­що. Окремі вчинки особистості можуть бути певною мірою автоматизова­ними, здійсненими за шаблоном, соціально усталеним взірцем; тоді значно знижується міра суб'єктивності даної особистості і у змісті вчинку, і у засо­бах його реалізації, і у досягненому результаті. Сутнісним у дослідженні вчинкового діяння особистості є актуалізація тих учинків, які відображають її індивідуальну здатність життєдіяти у світі повною мірою.

Наступний крок у циклі аналітичних дій даного рівня — визначення особистісних координат учинку, що позначають вихідний та набутий рівні реалізації суб'єктивного змісту вчинкової активності особистості. Ця проце­дура є необхідною, оскільки тільки за наявності (прямої чи опосередкованої) даних про початковий та звершений рівні вчинювання можна якоюсь мірою впевнено розмірковувати про здійснення зрушень. Можливим є застосуван­ня прийомів змістового, знаково-символьного чи процесуально-динамічного кодування досліджуваних ознак учинку.

Для встановлення та детального дослідження ознаки трансцендентно­го змінювання в учинкових структурах та індивідуальному світі особи­стості взагалі внаслідок здійсненого вчинку (а саме характеристик щодо виходу за межі, перевершення існуючого та набуття якісно нового рівня саморозгортання індивідуальної сутності "Я") необхідним є вивчення суміжних за змістом та засобами реалізації сфер життєдіяння особистості, характерних для неї засобів установлення зв'язків із внутрішнім і зовнішнім оточенням, притаманних їй способів та стилів поведінки, творчості, само­розвитку тощо. У сукупності встановлених ознак постає вихідний пункт учинкового діяння особистості, і стає можливим кваліфікувати набутий нею стан.

Кожному окремому вчинку особистості властивий певний рівень трансцендуваиня індивідуальної сутності "Я": так, один учинковий акт набуває лише окремих ознак трансцендування на рівні засобів учинкового діяння; це пов'язано з індивідуальним досвідом особистості щодо реально-практичних перетворень світу. Інший учинковий акт може мати ознаки своєрідного "трансцендентного вибуху", коли зрушуються глибинні ме­ханізми життєдіяння особистості взагалі, що виявляється і в окремих дрібних складових її вчинкової активності. При цьому загострюються го­ловні суперечності вчинкових структур, посилюється їх протистояння, знач­но активізується ініціація змістових та структурних зрушень як у компонен­тах вчинку, так і в структурі особистості в цілому. У площині головних су­перечностей вчинку при цьому відбувається своєрідне "зміщення акцентів" у напрямках до ірраціонального, несвідомого, універсального та власне трансцендентного; саме це переакцентування певною мірою визначає мо­тивування дій та вчинків (дрібних та значних) особистості в період "трансцендентного вибуху" її вчинкової активності.

У психологічному дослідженні вчинку важливо актуалізувати не лише індивідуально-психологічні ознаки вчинкового діяння особистості з точки зору розгортання їхньої трансцендентної сутності, а й феноменологічні, ча­сові (індивідуально-біологічні) та інші ознаки. У лонгітюдному дослідженні вчинкової активності особистості досить цікаво простежити, як часто трап­ляються на її життєвому шляху періоди активного трапсцендуваннн її сутності через учинок, чи існують своєрідні для даної особистості сензитивні періоди вчинкового зростання та якими є умови проходження їх особистістю.