Сторінка
2

Пейзажний живопис

Ось, наприклад, натюрморт Шардена, перед ним кожен раз зупиняєш­ся в захопленні, а розповісти чому він такий гарний, в чому його особли­вість, повністю, до кінця неможливо.

Ось і це є художність, і вона перенесена в натуру. Її породила сама на­тура і стремління цілісно її сприйняти в усій складності.

Етюд - можна сказати початок народження картини. З етюда я беру усе те, що допомагає мені писати картину, і за його допомогою бачу в моїй темі той ритмічний початок який перетворить тему в художній твір, пронизений художністю. При цьому, художність не прикладається до теми, як за­сіб її передачі, а народжується в самій темі, і така художність тільки цій темі і властива.

Серед митців знайдеться людина яка скаже: я реаліст, в мене правиль­ний малюнок, кольору стільки, скільки потрібно, світлотіні також в нормі, все на місці, ідею я беру перевірену. Якщо його спитати про традиції, він скаже, що признає таких художників минулого, які схожі з ним. Але що таке реалізм і реаліст? Реалізм - прагнення в мистецтві до правди, а реаліст, це той, що відкриває художню правду.

Є людина, яка грішна можливо, і імпресіоналізмом, і палкою любов'ю до Ван Гога чи Рубльова, але вона прагне в своєму творчому шляху до прав­ди, до краси, до розуміння сучасності, це не завжди їй вдається, і вона часто

оглядається на свої вчорашні роботи, в чомусь їх критикує і надіється в май­бутніх своїх роботах досягнути чогось більшого. Таку людину ми будемо ро­зуміти і поважати, а умовно назвемо її реалістом, тобто тією яка прагне до реального.

2. ТЕХНІКА СУЧАСНОГО ПЕЙЗАЖНОГО ЖИВОПИСУ.

Індивідуальні особливості кожного живописця яскраво проявляються у вибраній ним системі техніки в методах виконання роботи. В масляній техніці пейзажного живопису російських і вітчизняних майстрів примінялись і використовувались декілька технічних методів. Найбільш поширені з них є наступні:

1. Одншпаровнй живопис в один прийом "аля пріма" по сирому, без підмальовок. Він поділяється на два основних методи виконання живопис­ного твору:

а) Полотно розкривається і обробляється художником по всій поверхні одночасно, основними кольоровими масами, з поступовим поглибленням форми і кольору по сирому шару фарби. Так працювали і працюють багато пейзажистів, найбільш яскраво виражений цей метод в творчості К. А. Коровіна, С. В. Герасимова, М.С. Сар'яна. Різновидністю даного методу є тех­ніка живопису Белиницького-Біруля, який також писав переважно в один шар "аля пріма" по сирому, але майже завжди працював на протонованому грунті, який при його малослоновому живописі мав дуже важливе значення в побудові колориту твору.

б) Живопис виконується поетапно, методом одношарової техніки "аля пріма" по сирому, з максимальним закінченням кожної ділянки. Після пов­ного просихання, майже завершеного живопису на всіх ділянках, завершую­чи моделювання форм, проводиться лессіровками по сухій поверхні шару фарб. Так працювали В. Н. Бакшеєв, М. В. Нестеров, П. П. Кончаловський. 2. Багатошаровий живопис з підмальовками. Художник починає вести жи­вопис по сирому з підмальовками, в яких він розподіляє по поверхні по­лотна основні кольори, і продовжує роботу над ліпкою і моделіровкою форм в наступному живописному шарі. Так працював М. В. Нестеров.

1. Живопис розпочатий по сирому, не може бути закінчений по не підсохшому шарі фарб і продовжується на окремих ділянках, або всій поверхні полотна після підсихання шару фарб і утворює на ньому плівки. Ця сис­тема багатошарового живопису не відповідає в повній мірі "аля пріма" хоча і зберігає 11 окремі принципи. В технічному відношенні такий метод безперервної довготривалої роботи олійними фарбами вимагає великого досвіду і обережності. Прикладом можуть бути твори В. А. Серова, А. А. Рилова, І. Є. Рєпіна, І.І. Шишкіна. Так писали і пишуть деякі художники нашого Прикарпатя А. І. Монастирський, П. Ю. Сахро, М. Р. Варення, І.І. Лобода.

Цей метод, не дивлячись на складність - є найбільш розповсюджненим в станковому живописі. Не дивлячись на загальність методу певних груп май­стрів пейзажного живопису, у кожного з них є свої індивідуальні особливос­ті. Зовсім не обов'язково, та і не потрібно намагатись переймати метод і техніку у кого-небудь з майстрів пейзажу, але знати їх для себе корисно, так як їх особливості, окремі прийоми, способи примінення різних матеріалів е результатом багаторічної праці, дуже цінного досвіду, з якого кожен може взяти багато навчального і корисного.

3. МАЙСТРИ ЖИВОПИСУ ПРО КОМПОЗИЦІЮ.

Кожний художник-початківець, що вступає у світ мистецтва, вже знає, що вищою формою живописної творчості є картина. Картини бувають різні по змісту і виконанню. Це залежить від нахилів, задумів і майстерності ху­дожника, тобто картина є такою формою живописної творчості, яка дає можливість вирішувати в художніх образах найрізноманітніші теми, дозволяє художнику виразити своє відношення до подій, людей, природи, речей.

Тематична картина, зокрема, картина сюжетна, - не бездумне реміс­ницьке повторення натури, а плід більшої, іноді багаторічне творчої праці. Складний творчий процес створення картини ставить перед художником за­вдання: визначити задум, вибрати тему, розробити сюжет, - щоб через по­шуки в екскізах відповідних засобів живописно-пластичного вираження пе­рейти, накінець, до створення самої картини, як цілісного створення худож­нього образу.