Сторінка
4

Пейзажний живопис

Після того, як задум картини визначився, художник переходить до розробки сюжету, тобто до пошуків і конкретизації тих обставин, в яких бу­ли б виражені взаємовідносини діючих осіб.

Зрозуміло, що пошуки сюжетного вирішення і роботи над образом го­ловного героя і кожної діючої особи не можуть не вестися відірвано, так як всі ці елементи сюжетної композиції взаємозв'язані.

У процесі композиційної розробки сюжету художник, як і в роботі над образом людини, шукає опору в натурі, робить замальовки, етюди, і на ос­нові останніх - екскізи, але не повторюючи буквально натуру, перероблюю­чи підготовчі матеріали.

Дійсно, якщо виконані В. Суріковим етюди всіх персонажів і пейзажу "Боярині Морозової" розмістити відповідно до їх розміщення в самій карти­ні, ми не отримаємо враження, яке справляє на нас створений художником твір.

Включення образів в етюди, їх об'єднання і відтворення художником в процесі роботи над картиною - це не механічна розтановка у відповідносні з наміченою в екскізі мізансценою, а творча розробка з врахуванням загально­го композиційного ряду твору. А творчо переробити - значить свідомо щось видозмінити, приглушити, відкинути чи ж навпаки, внести щось нове в на­мічений в натурному етюді прообраз, поглибивши збагативши тим самим сюжет і зміст картини у відповідності з ідейним задумом. Наприклад, в кар­тині “Ранок стрілецької страти" В. Сурікова дещо видозмінив архітектурний пейзаж Красної площі. Це диктувалося необхідністю підсилити враження багатолюдності історичної сцени і зосередити увагу глядача на сюжетному центрі.

Суріков говорив, що художник повинен підніматися над правдою ем­піричною в ім'я правди художньої.

Вдумлива творча робота над образом людини в картині - основна умова реалістичного втілення теми і сюжету в художньо-переконливій формі. Інакше навіть добре продманий і композиційно побудований сюжет ви­явиться зображенням лише гарно розставлених безликих фігур, а не вира­женням осмислених взаємовідносин людських характерів.

Завдання творчої уяви - об'єднання життєвої правдивості з ідейно-художньою виразністю картини.

Велику увагу слід звертати на важливе значення в розробці композиції співвідношення загального і особливого, головного і деталей. Композиційне вирішення повинно бути таким, щоб допомогти глядачу цілісно побачити і сприйняти в самій живописно-пластичній формі картини її зміст.

Очевидно, для цього потрібно зображувати не всі деталі сюжетної дії і її обстановки, а лише необхідні, які допомагають охарактеризувати, як окремих персонажів, так і місце дії. Нагромадження деталей створює пере­вантаженість екскізу, відволікає увагу від головного і не дозволяє цілісно побачити і зрозуміти сюжет, заставляючи глядача ніби по складах читати картину.

Іноді лиш ні деталі можуть спотворити задум художника.

Деталі часто відіграють важливу роль у виявленні типових і індивіду­альних рис і зовнішнього обліку діючих осіб, вони підсилюють змістовність живописно-пластичного вирішення, як окремих персонажів, так і всієї картини в цілому.

Необхідно уважно відбирати деталі, обдумувати їх, відрізняючи хара­ктерні від випадкових, другорядних. Деталі в картині не повинні бути лише зовнішними або випадковими дрібницями сюжету, а повинні складати необ­хідну, органічну її частину що сприяє вираженню цілого.

Першою стадією роботи над пейзажним етюдом є виконання олівцево­го малюнку, на якому повинна бути визначена композиція і розмічені всі елементи пейзажу. Друга стадія роботи - визначення основних тональних відношень.

Один з відомих пейзажистів В. В. Мешков сформулював етюд наступ­ним чином: "Етюд - це запис стану природи, ефектів освітлення, колористи­чних особливостей, несподіваних композицій. В етюдах найважливіше пра­вдивість, нічого від себе, все від природи! Спостерігати і фіксувати побільше, спостерігати і побільше фіксувати. Обов'язково зберегти схвильованість безпосередньої зустрічі з природою".

Підмальовок - широку прокладку полотна фарбами - почав з най­більших і зрозумілих по кольору ділянок натури. Можна починати писати технікою лесування, в тінях уникати білил. Давши першу прокладку тональних і кольорових відношень, наперед продумавши, яким кольором буде мо­делюватись форма кожного об'єкту. Для цього фарбами проклав тільки не­великі шматки майбутніх обширных кольорових поверхонь, а наступними покриттями легко уточнив і виправив загальне кольорове вирішення пейза­жу.

Після першого сеансу дав полотну підсохнути, так як краще писати по сухому підмальовку. В другому сеансі можна писати пастозне, невідволіка-ючись на дрібні деталі, старатися зберегти ту гармонію кольорових і то­нальних відношень, яка відрізняє вибраний мотив від пейзажу. Рішучі удари пензля, масний (пастозний або корпусний) мазок гра відсвітів роблять жи­вопис виразнішим. Постійно спостерігаючи за мінливим станом природи, переконуюся, що митець не повинен сліпо копіювати природу, так само, як і ідеалізувати !1. Справжнє мистецтво - творення реальності, в якій художник має керуватися розумінням і відчуттям краси.

Працюючи над формою дерев, хат і інших елементів, думав про те значення, яке вони мають в загальному кольоровому стані полотна.

В наступному сеансі, який був останнім, роботу вів уже по сухому, а не напівпросохлому шарі, так як в цьому випадку фарби тямніють. Працюю­чи над виявленням фону, домагався правдивості зображення натури. В кінці роботи узагальнював деякі деталі. Якщо вони "випадали" із загального ряду, підсилив, якщо їм не вистачало активності кольору і тону.

Закінченість роботи визначається не мілкою обробкою непотрібних подробиць, а вирішення нав'язального і в той же час творчого завдання. Не можна писати бездумно. Тільки добре продумана і відчутна композиція, планомірна робота над виявленням образного вирішення пейзажу забезпечує накопичення знань і технічних навиків.