Сторінка
4
Чорнило – чорну фарбу виварювали з луски соняшникових зернят, додаючи до відвару «купервасу» - залізного купоросу.
Зелену фарбу добували з відвару житніх висівок та луски зернят соняшника. Якщо взяти однакову кількість висівок і луски – вийде приємний, досить насичений зелений колір.
Темно-коричневу фарбу отримували, відварюючи дубову кору. Коли важко було знайти дубову кору, використовували кору вільхи.
У гуцульських селах ще вміють добувати жовту фарбу із зановини ( дорік красильний), яку збирають горянки в пору цвітіння.
Червону фарбу гуцули вміли виварювати із звіробою, а зелену вони виварювали в борщі з житнього грису насіння соняшника.
Рожевий колір набували варінням лушпиння цибулі. Насиченість і чистота кольору залежала від пропорції води та цибулиння та від часу варіння.
Для того, щоб фарба краще бралась, перед розписуванням поверхню яйця відповідно обробляють – протравляють оцтом або галуном (алюмінієвий галун).
Щоб мати на писанці чистіші кольори, окремі народні майстри щоразу після написання деталей орнаментом воском решту зафарбованої поверхні втирають капустяним квасом, а відбілене тло згідно із задуманим забарвлюють іншою фарбою. Такий метод виготовлення писанок дає чарівну гаму чистих кольорів.
Ще сьогодні можна зустріти народних майстринь, які використовують для писанкарства яйця від курки-первістки. Таких яєць відкладали 3-5 штук. За сорок днів до Великодня розбивали перше яєчко і на сирому дереві відділяли білок від жовтка. Жовток переливали у глиняний посуд і використовували як засіб доброго закріплення фарб на писанках. Тепер також вживають жовток, але вже будь-якої курки. Ним змащують яйце перед фарбуванням.
3.
Методика викладання
Писанкарство в школах – це не лише естетичне виховання. Для того, аби глибоко оволодіти цим мистецтвом, діти вивчають його глибинну змістову й історичну суть.
Практична графічна діяльність учнів на уроках з оволодінняосновами писинкарства проходитиме успішніше за таких умов:
- інтеграція курсу „Писинкарство” або окремих розділів у шкільні програми з трудового навчання;
- використання методів і прийомів активізації навчально-пізнавального процесу, у тому числі ігрових методів, методу продукування нових ідей – „мозкова атака”;
- проведення екскурсій на виробництво, в музеї;
- використання наочності;
- заохочення учнів до самостійного удосконалення шкільного предметного середовища;
- організація виставок виробів, виготовлених художньо-конструкторськими засобами.
Найважливішою умовою, що забезпечує підвищення ефективності трудового навчання учнів на уроках з основ писинкарства, вважається залучення їх до практичної діяльності, яка максимально уможливлює самостійну трудову активність і творче ставлення до праці.
Адже, мета предмета - забезпечення особистісного розвитку учнів та збагачення їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності, а також формування цілісних орієнтацій, потреби у творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
України 7 класів.
|
Навчальні завдання |
Орієнтовна тематика |
клас |
Рекомендована Техніка та матеріали |
Примітки |
|
З‘ясування композиційних та змістових особливостей розпису писанок у різних регіонах України |
Українська писанка. Поліфункціональність писанки в наш час: обрядова, ігрова, декоративна тощо. Типии композицій писанок. Ознайомлення з технікою та технологією розпису писанок ( воскові техніки, техніка «дряпання» та ін. ). |
7 |
Зарисовка мотивів декору писанок. Розпис писанки. Для вчителя: віск, розбавлений парафіном; анілінові барвники; оцет. Для учнів: пензлики, палички, цвяхи та інші інструменти для продряпування; конусоподібні писачки. |
Завдання краще виконувати в переддень Великодня. Діти можуть розписати одне яйце ( або декілька) з використанням різних технік. Рекомендується продовжити роботу вдома. |
У кожному семестрі 2 години резервного часу можуть використовуватися на тематичне оцінювання, узагальнення теми.
|
Рівень Навчальних досягнень |
Ба- ли |
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
|
І. Початковий |
1. |
Учень розуміє лише деяку незначну частину тематичного матеріалу; користується дуже обмеженим понятійно-термінологічним запасом у ході розповіді про мистецтво; після кількаразового пояснення вчителя відтворює незначні фрагменти тематичного матеріалу під час практичної художньої діяльності; виявляє найелементарніший рівень розвитку художньо-образного мислення |
|
2. |
Учень розуміє незначну частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але тільки після детального пояснення вчителя; художньо-образне мислення розвинуто на елементарному рівні | |
|
3. |
Учень розуміє частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у ході розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але лише з опорою на пояснення вчителя; художньо- образне мислення розвинуто на елементарному рівні | |
|
ІІ. Середній |
4. |
Учень розуміє та усвідомлює значну частину теоретичного матеріалу; демонструє небагатий словниково- термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але потребує значної допомоги вчителя; художньо-образне мислення розвинуте слабо |
|
5. |
Учень розуміє та усвідомлює більшу частину теоретичного матеріалу; демонструє небагатий словниково- термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює під керівництвом учителя тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але без переносу у зміненні ситуації; художньо-образне мислення розвинуте слабо | |
|
6. |
Учень розуміє та усвідомлює переважну більшість тематичного матеріалу; демонструє небагатий словниково- термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, інколи потребуючи педагогічної допомоги; художньо-образне мислення розвинуте слабо | |
|
ІІІ. Достатній |
7. |
Учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас; застосовує за допомогою вчителя опанований матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення є достатньо розвинутим |
|
8. |
Учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, свідомо користується ключовими поняттями і термінами; застосовує засвоєний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення є достатньо розвинутим | |
|
9. |
Учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його, наводити деякі приклади на підтвердження своїх думок; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, який майже завжди адекватно використовує; застосовує засвоєний матеріал у практичній художній діяльності без допомоги вчителя; художньо-образне мислення є досить розвинутим | |
|
ІV. |
10. |
Учень глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми; під час інтерпретації художніх творів робить висновки, висловлює власне естетичне ставлення, користується адекватною термінологією; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо високо розвинуте, що дозволяє учневі застосовувати асоціативні зв’язки, образні аналогії та порівняння щодо різних видів мистецтв та життєвих явищ |
|
11. |
Учень глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми, намагається самостійно збагачувати набуті знання; під час інтерпретації художніх творів аргументує висновки, власні оцінки й твердження, ілюструє їх прикладами; широко користується спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; має високо розвинуте художньо-образне мислення, що характеризується елементами світоглядних узагальнень, використанням нестандартних асоціативних зв’язків, порівнянням творів різних видів мистецтв та відповідних життєвих явищ | |
|
12. |
Учень глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми; під час інтерпретації художніх творів робить самостійні висновки, аргументує власні оцінки, наводить приклади на їх підтвердження; вільно користується спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог, самостійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо високо розвинутим, характеризується оригінальністю, що дає змогу учневі широко використовувати асоціативні зв’язки |
Завантажити реферат