Сторінка
7

Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського

Навія (Нівея) — найстарша з сестер, потворна істота, яка завжди несамовито регоче, закотивши очі під лоба. Якщо вселиться у людину — приносить їй смерть або божевілля.

Нежить — демонічна істота, котра уособлювала поняття хвороби і взагалі всякої нечистої сили. Наприклад, вона може прийти до людини, яка вночі нап’ється води не перехрестившись.

Очниця — брудна баба з гнилими очима. Не дає спати людині, приносить хвороби очей. Зводить з розуму або зовсім осліплює людину.

Пропасниця (Трястя, Трясуха, Трясея, Трясовиця, Лихоманка, Напасниця) — кістлява потворна істота, яка, вибравши між людьми жертву, починає м’яти й трясти її, кидати то в жар, то в холод. Коли вже кого схопить, то до пропаду заводить, людина тоді ніяк зігрітися не може. Очима її не можна бачити; лише уві сні. Лихоманки бувають сухоребрі, сліпі, безрукі; коли голодні, то смирні, ніби сирітки, стоять біля одвірків, вичікуючи, чи не вийде хто подати їм милостиню. Тому передбачливі бабусі на зорі (а це буває, за повір’ям, 2 січня) омивають наговірною водою одвірок, щоб загородити вхід непроханим гостям.

Пропасниця також уявлялася в подобі вродливої дівчини, що легко, як подих вітру, входить до хати і розносить хворобу. Часом вона ходить від хати до хати, просить води напитися. Хто після неї нап’ється — захворіє. За повір’ям, записаним на Херсонщині, Пропасниця ходить по хатах у «святі п’ятниці» і тих, хто зайнятий у цей день роботою, карає хворобою.

Хвороба — потворна жінка з розплетеним волоссям, у білому, яка до кого торкнеться, той хворіє. Ходить по річці біла, як сніг, і плескається; іноді являється у подобі голого чоловіка. За повір’ям, хвороби живуть між небом і землею, у помешканні із заліза, з мідними дверима, 12-ма замками, накладеними на них Богом печатками і з ключами у диявола. Коли Господь прогнівається на людину, то посилає ангела випустити одну із хвороб. Ангел знімає печатку, а диявол відчиняє двері. Після того як хвороба вселяється у людину, якій призначено захворіти, ангел повертає її у дім хвороб та накладає на двері печатку.

Черевуха — зла потвора, що приносить людям хворобу шлунка та інших нутрощів.

МАГІЯ — віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне — фетишів, духів тощо шляхом чаклунського дійства. Зі стародавніх часів чаклунство поширювалося у вигляді чорної та білої магії. Біла магія, або «Благотворна магія», — це «божественна» магія, позбавлена користолюбства, прагнення наживи та влади; спрямована тільки на те, щоб робити добро для всього світу і кожного ближнього. Використання людиною своїх надприродних можливостей для власної вигоди перетворює ці сили у чародійництво, або Чорну магію. У книзі «Чорна магія» зібрані найрізноманітніші прокляття, заклинання, замовляння, які завдають шкоди людині. Того, хто пройметься таким ученням, називають чорномагом, і від нього слід чекати чогось лихого, адже він продав свою душу пекельним силам. Не кожному варто читати цю книгу, бо коли людина не сприйме «науки чар», то може збожеволіти, лихо може торкнутися її родини. Чорномаг не зможе померти доти, доки не передасть свою науку іншому. Є й інші види магії. Сіра магія — суміш білої та чорної. Це мистецтво керувати волею інших людей. Червона магія — сила, яка допомагає талановитим людям. Очищувальна магія (катартична) зводиться до того, щоб вивести хворобу з організму людини, очистити його від неї. Імітативна магія базується на схожості між уявленням про причини хвороби та засобами її лікування, тобто на аналогії «подібне лікує подібне». Контактна магія пов’язана з вірою в те, що шляхом дотику до носія магічної сили можна здобути здоров’я, достаток тощо. Парціальна магія заснована на магічних діях, що здійснюються не над самим хворим, а над предметами, що йому належать (принцип «частина замінює ціле»). Часова магія (ініціальна) — магія «першого дня». Народна свідомість наділяє магічними властивостями явища, предмети з порядковим номером перший, Віра в магію «першого дня» грунтується на переконанні: усе, що відбувається на рубежі років чи у перший день свята, має вплив на весь рік, місяць тощо. Вербальна магія (словесна) заснована на замовляннях, вірі у зв’язок слова і дії та передбачає обов’язкове вживання певних традиційних словесних формул.

МАГІЧНЕ КОЛО — давній спосіб уберегти себе і сім’ю від нечистої сили. Ці кола бувають різного розміру: коли чоловік боронить себе самого, то обводить навколо «скільки хватить». Коли обводять обійстя, поле або село, то, звичайно, й коло значно більше. Іноді буває досить накреслити чарівне коло паличкою на землі чи навіть провести його в думці. У цьому випадку вся сила чарів лежить у замові; тільки завдяки тій замові коло, проведене в думці, може оборонити чоловіка або його обійстя. «Коло нашого двору, — говориться в одній замові, — камінна гора, осиковий кіл, огненна вода; що лихьи йде на гору, сі уб’є, на кіл сі проб’є, у ріці згорить. Обійде та козачка докола нашого дворочка й сьиде собі на воротьих у червоних чоботьих з огненним мечем: шо добре — пускає, шо лихьи — стинає». Аби нечиста сила залишалася за цією межею, обходили дім і подвір’я з замовляннями, тримаючи в руках амулети, в їх числі була і верба. Обходили зі свяченим (коли це буває на Великдень) чи з хлібом, іноді з хлібом першим, який виймає господиня з печі, чи навпаки — із хлібом-«забудькою», який господиня забуде в печі (його вважають особливо помічним проти горобців). У деяких місцевостях обписувалися навколо себе свяченим роговим ножем. Інколи там, де має спати чоловік, робили коло свяченою крейдою, на цьому колі клали кілька кіс так, щоб вони лягли навкруги ліжка: крім того, на подушку клали сокиру, серп і ніж, читаючи при цьому молитву.

Магічне коло (борозну) в давнину проорювали навколо села темної ночі. Це робили дівчата з жінками. Жінки знімали з себе хустини, а дівчата розпускали волосся, після чого волочили плуга. Потім, як борозна була проведена, до них приєднувалися парубки і починалися вечорниці аж до третіх півнів. Магічного кола не боїться лише Вій.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Народознавство»: