Сторінка
4

Види та методи управління ЗЕД

Таку ж мету має і законодавство зі справляння акцизного збору. У Декреті Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 груд­ня 1992 p. № 18-92 зазначено, що акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні монопольні товари (продукцію), який входить до ціни цих товарів (продукції). Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів (продук­ції), а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують під­акцизні товари (продукцію), громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України відповідно до законодавства.

Водночас згідно зі ст. 5 Декрету акцизний збір не справляють у разі реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту.

Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 p. № 4-93 «Про Єдиний митний тариф України» виконавчій владі в особі уряду надано змогу оперативно реагувати на імпортні потоки товарів шля­хом регулювання ставок ввізного мита. У разі експорту товарів мито не справляють.

Законодавство України передбачає усунення подвійного оподат­кування для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, входить до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується під час визначення розміру податку.

Суми податку на дохід (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виняткової (морської) еко­номічної зони, сплачені юридичними особами, їхніми філіями, відді­леннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховують під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. У цьому випадку розмір зарахованих сум не може перевищу­вати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.

Доходи, одержані за межами України фізичними особами з по­стійним місцем проживання в Україні, входять до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордоном від­повідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховують під час сплати ними подат­ку з доходів фізичних осіб в Україні. У цьому випадку розмір зарахо­ваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кор­доном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними осо­бами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, що перебувають за її межами, зараховують під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. У цьому випадку розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

Зарахування сплачених за межами України сум податків, зазначе­них у частинах першій-третій цієї статті, провадять за умови письмо­вого підтвердження податкового органу відповідної іноземної держа­ви щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна й запобі­гання ухиленням від сплати податку.

Найважливішим засобом економічного регулювання зовнішньої торгівлі є митний тариф - систематизований перелік ставок митних тарифів, якими обкладають товари у разі імпорту або експорту з країни.

В Україні діє єдиний митний тариф, визначений відповідним за­коном.

Ставки митного тарифу - це податки, які збирають у випадку перетину товарами митного кордону. Це зумовлює підвищення ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни.

Головні функції митного тарифу такі:

захист національних виробників від іноземної конкуренції;

забезпечення надходження коштів у державний бюджет;

поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки;

поліпшення стану платіжного балансу.

В Україні застосовують такі види мит:

ввізні. Вони є найпоширенішим методом обмеження імпорту. Ними обкладають усі товари, які ввозять в Україну;

транзитні.

Вивізні мита в Україні сьогодні не застосовуються.

Ставки митного тарифу поділяють на такі:

преференційні - застосовують до товарів, імпортованих з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання - зо­ни вільної торгівлі, митний союз та ін.;

пільгові - застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

повні - застосовують до товарів із решти країн.

За способом нарахування мита бувають:

адвалерні, які нараховують у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та ін­ше до перетину митного кордону. Визначають за офіційним курсом іноземної валюти, запровадженим НБУ);

специфічні, які нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару (маси, площі, об'єму та ін.);

комбіновані, які об'єднують специфічні й адвалерні мита. За характером походження мита поділяють так:

автономні, які вводять постановами державної влади країни неза­лежно від будь-яких угод з іншими державами;

конвенційні, які запроваджують у процесі укладання договору з іншою країною і фіксують у цьому договорі. Є також і специфічні види мит, зокрема такі:

спеціальні. Застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших дер­жав;

антидемпінгові. Відповідно до правил ГАТТ/ВТО вводять з ме­тою захисту від демпінгу. Їх застосовують у випадку виявлення фак­тів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є сут­тєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різницю між конку­рентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявле­ною ціною у разі його ввезення на територію України або різницю між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українсько­го експорту подібних товарів;