Сторінка
3

Міжнародна підприємницька діяльність

вання; досягається лише в межах четвертої форми міжнародного бізнесу. У цій формі фактично Інтегруються всі інші форми міжнародної підприємницької діяльності, в тому числі створення спеціальних (вільних) економічних зон, міжнародних консорціумів, концесій тощо.

Щоб реалізувати окремі форми міжнародної підприємницької діяльності, рекомендуються два основні шляхи:

1) встановлення міжнародних відносин між партнерами, без створення но­вого підприємства, що мають регулюватися відповідними економічними уго­дами або контрактами, чинними законодавчими актами про міжнародну тор­гівлю та кооперацію;

2) створення нового спільного підприємства або зарубіжної філії (представ­ництва), тобто нового суб'єкта господарювання і міжнародного бізнесу.

Ці шляхи передбачають обґрунтування всіх факторів, що впливають на вибір відповідної форми бізнесу.

Спільні підприємства в системі міжнародного бізнесу

Міжнародна підприємницька діяльність зумовлена об'єктивними процесами інтернаціоналізації окремих суб'єктів господарювання та національної еконо­міки в цілому. Вона може мати різноманітний характер, типи, види, форми. За масштабами та ефективністю впливу на міжнародний бізнес слід виокремити спільне підприємництво.

Міжнародне спільне підприємство (МСП) є формою співробітництва і поєднання зусиль різнонаціональних партнерів стосовно інвестування, управ­ління, виробництва продукції (надання послуг, торгівлі), розподілу підприєм­ницьких доходів і ризиків.

Серед найважливіших ознак міжнародного спільного підприємства варто виокремити насамперед те, що воно є:

1) формою міжнародного бізнесу і специфічним його суб'єктом;

2) формою і способом виходу на зарубіжний ринок;

3) різновидом прямого іноземного інвестування;

4) однією з нових форм господарювання для країн з економікою, що актив­но трансформується на ринкових засадах.

Мотивація і процедура створення міжнародних спільних підприємств фор­мується на макро і мікрорівні. Для промислове розвинених країн вирішаль­ним макроекономічним чинником експортної орієнтації підприємницького ка­піталу є насамперед баланс імпорту й експорту інвестиційних ресурсів. Його формування і фактичний стан визначаються певними політико-, ресурсо-, та загальноекономічними чинниками, до яких можна віднести: стабільність полі­тичної системи, ступінь втручання уряду в економіку, рівень інфляції та кон-вертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість фондового ринку, систему оподаткування тощо.

Привабливість міжнародних спільних підприємств зумовлена:

Ø збільшенням матеріальних та фінансових ресурсів, виробничих потужностей;

Ø сприянням розвитку національної науково-дослідної бази, поширенням передової технології та управлінського досвіду, підвищенням кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів-менеджерів;

Ø стимулюванням конкуренції! Пов’язаними з нею позитивними явищами (підриванням позицій місцевих монополій, підвищенням якості імпортозамін-ної продукції та зниженням цін на неї);

Ø нарощуванням експортних надходжень у вигляді податків на прибутки спільних підприємств.

Основними мотивами формування й функціонування спільних підприємств як стратегії виходу на міжнародний ринок є:

Ø зниження питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику за створення і використання нових потужностей;

Ø розширення діючих виробничих потужностей;

Ø реалізація переваг меншої вартості факторів виробництва і в першу чер­гу збереження ресурсів;

Ø можливість уникнення сезонної нестабільності виробництва і пристосу­вання до процесу скорочення життєвого циклу продукції;

Ø підвищення ефективності маркетингу і находження нових каналів збуту;

Ø проникнення на конкретний територіальний ринок і набуття управлін­ського досвіду на нових ринках.

Мотивація діяльності безпосередніх партнерів формується внаслідок узго­дження їхніх інтересів — виробничо-економічних, маркетингових, екологіч­них, престижних та особистих. Домінуючими є виробничо-економічні й мар­кетингові мотивації діяльності партнерів. Проте слід враховувати й інші (мало декларовані та рідко досліджувані) мотиви: екологічні, коли розв’язуються на­гальні завдання виведення з експлуатації екологічно брудних (небезпечних для здоров’я людей і довкілля) виробництв; пропагандистські престижі, що прита­манні діяльності великих корпорацій (компаній, фірм) за кордоном і міжна­родному бізнесу в окремих невиробничих сферах (туризм, сервіс); особисті (пер­сональні), коли спільні підприємства засновуються партнерами однієї націо­нальності або на родинних засадах.

Створення спільних підприємств базується на чинному законодавстві Украї­ни. Цей процес охоплює узгоджені в часі етапи (мал. 3).

Ухваливши заснування міжнародного спільного підприємства, уточнюють (вибирають) сферу його діяльності. Спільне підприємство має задовольняти потреби ринку в певній продукції і її належній якості.

Оцінювання вітчизняного партнера здійснюється за сукупністю показників, що характеризують:

1) рівень якості продукції її конкурентоспроможність на світовому ринку;

2) технічний рівень устаткування, наявність окремих будівель, споруд, вільних виробничих площ, що можуть бути зараховані до статутного фонду при його формуванні;

3) професійну підготовку і спеціалізацію персоналу, необхідного для забез­печення функціонування створюваного спільного підприємства;

4) місце розташування підприємства щодо постачальників сировини, на­півфабрикатів, комплектуючих, забезпечення транспортними комунікаціями;

5) можливий ринок збуту товарів (внутрішній і зовнішній), його обсяги, номенклатуру та прогнозну перспективу.