Сторінка
4
РОЗДІЛ 2 ПЕРСПЕКТИВИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В МІЖНРАРОДНИХ РИНКАХ
2.1. Вплив міжнародної торгівлі на економічний розвиток України
Товарна структура зовнішньої торгівлі України протягом десятиріччя практично не змінилася, незмінною лишилася й номенклатура товарів, які забезпечують основну частину валютних доходів. У цілому структура експорту охоплює багато видів національних товарів, але список товарів, на які припадають основні обсяги валюти, налічує не більше десяти позицій: метали, товари хімічної промисловості, добрива, деякі види продукції харчової промисловості.
Провідні позиції в українському експорті належать металопродукції ( 44 % експорту ), мінеральним продуктам і хімії (22 % ), тоді як на продукцію машинобудування припадає лише 12 %.
Більше того, за 1995 – 1999 рр. Структура експорту товарів значно погіршилася: частка металопродукції зросла на 8 %, а продукції машинобудування – на 7 %.
Якщо порівняти структуру зовнішньої торгівлі України з аналогічними показниками країн Центральної і Східної Європи, то стає очевидним, що таке порівняння не на нашу користь. По-перше, експорт сировини і товарів з низькою доданою вартістю з України в 4 – 10 разів перевищує аналогічні показники для Чехії, Угорщини та Польщі. По-друге, експорт продукції українського машинобудування у 2 – 5 разів нижчий, ніж із країн Центральної Європи. А ще в 1995р. частка продукції машинобудування в структурі експорту України становила 19 %, Словаччини – 18 %, Польщі – 21,1 %. По суті, розвивається вкрай небезпечне “сировинне омертвіння” економічних тканин країни. На світових ринках за Україною поступово закріплюється стратегічно невигідна товарна структура експорту, що підтверджує аналіз основних товарних позицій.
Металопродукція
Валютні надходження багато в чому залежать від примхливої кон’юктури зовнішніх ринків, дій конкурентів і протекціоністських заходів країн-імпортерів. Спроби розширити експорт шляхом заниження цін приводять до антидемпінгових заходів щодо вітчизняних експортерів, і в результаті знижується прибутковість поставок металопродукції. У 1999 р. фізичний обсяг експорту металопродукції зріс на 26,5 %, а у вартісному вираженні зменшився на 7,5 %. По суті, експорт металургійної продукції в багатьох випадках орієнтований не на економічну ефективність, а на утримання позицій на зовнішніх ринках для забезпечення валютних надходжень за будь-яку ціну.
Хімічна продукція
У 1996 – 1998 рр. Цей сегмент експорту скорочувався внаслідок несприятливої ринкової кон’юнктури. В 1999 р. поставки продукції хімічної промисловості України зменшилися на 15,3 % (майже на 200 млн. дол. США ). Крім того, розвиток експорту хімічної продукції стримується її високою енергомісткістю, залежністю від імпортної сировини ( особливо газу, нафти й стиролу) та екологічною шкідливістю. Певною стабільності цьому напрямкові зовнішньої торгівлі надає інерція попиту в пострадянських державах – головних споживачах української хімічної продукції.
Слід зазначити, що металургійна та хімічна продукція, яка становить близько половини експортного потенціалу України, в останні роки втрачає конкурентні позиції на зовнішніх ринках.
Визначальну роль у формуванні структури собівартості металопродукції відіграють матеріальні витрати, що дорівнюють майже 80 %, з яких 50 % припадає на енергоносії. Аналіз формування експортних цін свідчить, що основною причиною збитковості експорту металопродукції є надто високі витрати на виробництво, що, поряд з низькою якістю продукції, робить її практично неконкурентоспроможною.
Те ж саме стосується хімічної галузі. Так, ціни внутрішнього ринку на аміак через його високу вартість на 45 % перевищують рівень індикативних цін, а на карбомід – на 90 %. Таке перевищення сформоване вже на рівні виробничої собівартості без урахування затрат на реалізацію.
Продукція машинобудування
Частка галузі в структурі промислового виробництва України протягом 1992 – 1999 рр. зменшилася втроє – відповідно її питома вага в структурі експорту в 1999 р. становила лише 11 %. Основні причини – розрив коопераційних зв’язків з країнами колишнього СРСР і колишньої РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги); зростання відносних цін на енергоносії й матеріали, що різко знизило конкурентоспроможність машинобудівних підприємств нашої країни.
Товари агропромислового комплексу
І в цій сфері Україна втрачає свої переваги на світовому ринку. За останні роки наша країна втратила позиції європейського лідера у виробництві бурякового цукру, а також ринки збуту цієї продукції в країнах СНД, передусім у Росії. Після введення у 1999 р. експортного мита в розмірі 23 % експорт соняшника зменшився на 90 % порівняно з 1998 р. Слід зазначити, що за рівня внутрішніх цін, який склався нині на більшість товарів вітчизняного агропромислового комплексу, важко розрахувати на збереження зовнішніх ринків для цієї продукції.
Послуги
У 1999 р. Україна надавала послуги більш ніж 150 країнам. Загальний обсяг їх експорту становив близько 3,6 млрд. дол. США, скоротившись на 206 млн. дол. США порівняно з 1998 р.
Левова частка (85 %) у загальному обсязі експорту послуг належить транспортним послугам. А 60 % з них (1,8 млрд. дол. США) припадає на транзит російських енергоносіїв. Експорт комп’ютерних послуг у 1999 р. дорівнював лише 4 млн. дол. США (0,1 % загального обсягу). На міжнародному ринку технологій Україна майже не представлена – ліцензійні послуги склали тільки 3,9 млн. дол. США. Загалом експорт послуг поки що нагадує вулицю, а точніше, трубу з одностороннім рухом.
Слід зазначити, що на ефективність українського експорту негативно впливають повільна структурна перебудова виробництва, висока собівартість більшості видів експортної продукції, а також нездатність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності забезпечити більш ефективні умови поставок родукції на зовнішні ринки (CIF,CIP,DDP та ін.).
Стримує експортну діяльність наших підприємств поширена практика неповернень податку на додану вартість (ПДВ) суб’єктам господарювання, що експортують продукцію на зовнішні ринки за валюту. Зрозуміло, що в цих умовах експортери згортають поставки продукції на зовнішні ринки, оскільки неповернення ПДВ впливає на фінансовий стан підприємств-експортерів. Найнегативніше це відображається на експорті продукції металургійного комплексу та харчової промисловості – виробництв, які є збитковими чи мають України незначний рівень рентабельності.
Крім того, протягом останніх років спостерігався різкий спад ефективності виробництва в усіх без винятку галузях. Особливо прикро, що це мало місце в експорторізованих виробництвах.
Завантажити реферат