Сторінка
2

Економічна система: оцінка, сутність, характеристика, особливості

-визначення міри доцільності і корисності конкретних форм господарської діяльності у відповідності з критерієм ефективності використання виробничих ресурсів, зростання доходів і задоволення потреб споживачів;

-регулювання основних пропорцій суспільного відтворення і роз поділу ресурсів між галузями економіки;

-стимулювання науково-технічного прогресу.

Отже, ринок є функціональною формою економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, що утворюють е.с. Ринок - конкретна форма господарської діяльності суспільства, яка називається ринковою системою господарювання або ринковою економікою.

Загальна структура ринку відображена на схемі 1.

Водночас, поряд із загальною структурою, слід розрізняти і конкретну структуру ринку, де виділяються ринки окремих товарів і послуг, культурних цінностей, інформації, ринки сировини і енергоносіїв, науково-технічних розробок, дитячий, молодіжний, жіночий ринок тощо, а також місцевий, регіональний, національний і світовий ринки, легальний і нелегальний ринки. Об’єктом макроекономічного дослідження є ринок національний як єдина система, а також його структурні елементи - ринок виробничих ресурсів і ринок продуктів.

Конкретне співвідношення попиту і пропозиції на галузевих ринках обумовлює існування таких ринкових форм: "ринок продавця"(коли попит перевищує пропозицію) і "ринок покупця"(якщо пропозиція на товар перевищує попит на нього).

Антиподом ринкової е.с. є планова (статична), в якої суттєвою ознакою є відсутність саморегулювання.

3. Економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи.

В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругових потоків (або модель кругообігу продуктів і доходів). В елементарній своїй формі ця модель містить лише дві категорії економічний агентів – домогосподарства та фірми – і не передбачає державного втручання в економіку, а також зв’язків із рештою країн світу (схема 2).

Із схеми видно, що економіка є замкненою системою, в якій доходи одних економічних агентів є витратами інших: - споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції; - витрати фірм на оплату ресурсів є доходами домогосподарств (заробітна плата, рента, інші види доходів).

Реальний (ресурси-товари) та грошовий (витрати-доходи) потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безмежно повторюються.

Основним висновком із моделі є рівність між сумарною величиною продажів фірм та сумарною величиною доходів домогосподарств. Це означає, що для закритої економіки (тобто без будь-яких зв’язків із зовнішнім світом), без державного втручання в економіку величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домогосподарств. При цьому також є справедливою рівність доходів (У) і сукупних витрат (у даній моделі це витрати на поточне споживання – С), тобто У=С.

Враховуючи сказане, національний продукт можна визначити як:

1) суму вартості вироблених товарі і послуг;

2) сукупні витрати;

3) сукупні доходи.

Характерними є поняття потоків та запасів. Поняття “потік” характеризує економічний процес, який відбувається неперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу. В модемі кругообігу ми розглядали потоки продукції, витрат, доходів.

Поняття “запас” – це величина, яку використовують для вимірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату.

Для вимірювання запасу і потоку застосовуються різні одиниці обміну. Так, скажімо, запас може вимірюватися в дол., грн., літрах, а потік – в дол./год., грн./рік, л/сек.

В економіці існує певний взаємозв'язок між показниками запасу і потоку:

-запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

-потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

Відкрита економіка – це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій.

Ознаками міжнародної економіки є:

1) розвинена сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

2) розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва, передусім у формі ввозу-вивозу капіталу, робочої сили і технологій;

3) міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених в декількох країнах, насамперед в рамках транснаціональних корпорацій;

4) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва;

5) система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості та стабільності економічного розвитку;

6) економічна політика держав, яка виходить з принципів відкритої економіки.

Предметом теорії міжнародної економіки є закономірності формування попиту і пропозицій на товари та фактори виробництва, які знаходяться в міжнародному обігу, і випливаючи з цього висновки для економічної політики країн. В рамках цього предмету міжнародна економіка охоплює не лише перші три ознаки, які були характерні для світового ринку (1) і для світового господарства (2-3), а й три зовсім нові ознаки (4-6). Отже, якщо ознака 1 є характеристикою світового ринку, ознаки 1-3 в сукупності характеризують світове господарство, то ознаки 1-6 разом є характеристиками міжнародної економіки вцілому.