Сторінка
1

Естетична культура юриста

ПЛАН

1. Вступ

2. Для чого потрібна естетична культура юристу?

Основні засади естетичної культури юриста

3. Висновок

4. Використані літературні джерела

1. Вступ

Вперше у науковий обіг термін «естетика» ввів (1750 р.) німецький філософ О. Г. Баумгартен. Нині існує багато ви­значень цього поняття, які так чи інакше пов'язані з понят­тям почуттєвого сприймання людиною реального світу. Ес­тетика - наука про природу й закономірності естетичного освоєння дійсності. Загалом - це естетичне пізнання, яке слугує важливим чинником духовності людини.

Між поняттями естетичне пізнання, естетичне сприйман­ня, естетичне почуття, естетичне відчуття існує різниця. Ес­тетичне пізнання відбувається на основі естетичного сприй­мання через зір, слух, дотик, Ідо є первинним у пізнанні.

Естетичне сприймання, естетичне почуття - різні форми відображення навколишньої дійсності. Естетичне відчуття формує естетичне почуття як тонку духовну структуру лю­дини. Але пізнання, як і почуття, потребує інтелектуальної діяльності людини, оскільки необхідними є певні розумові процеси: запам'ятовування, аналіз, синтез та ін. Крім цього, для почуття й пізнання необхідний вияв людської душі. Ре­зультатом емоційного сприймання є емоції, почуття.

Предметом дослідження естетики вважають мистецтво, яке (за Арістотелем) є однією із п'яти (включно розум, муд­рість, науку, розсудливість) властивостей духу. Поширене твердження, що мистецтво - це естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості - особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

Основними естетичними категоріями є гармонія і міра, прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне і комічне, які у процесі історичного розвитку можуть змінюватися. Але однією з універсальних форм буття матеріального світу у людській свідомості є краса, яка розкриває естетичний смисл явищ, їхні зовнішні і (або) внутрішні якості, що викликають насолоду, моральне задоволення. Краса має свої закони: дія­ти відповідно до інтересів, потреб, запитів, зручностей ін­ших, на основі чого формуються суспільні відносини. Красу потрібно шукати в єдиній великій книжці - Природі. Зрозу­міло, що найвищим рівнем краси є прекрасне.

Зауважимо, що поняття «естетична культура» ширше, ніж поняття «чуттєва культура». Зокрема, чуттєва культура стосується лише людини, а естетична - ще й суспільства. Для визначення естетичної культури особи потрібен інтегратив­ний підхід з урахуванням почуттєвого та раціонального.

Зрозуміло, що естетична культура, як і естетика в ціло­му, має різні види, виходячи з певних ознак. Нас насампе­ред цікавлять професійні ознаки, тобто естетична культура юриста, яка ґрунтується на почуттєвому праві, правовій естетиці.

Є вкрай важливим розвиток і вдосконалення естетичної культури, яка сприяє встановленню юридичної гармонії, відчуття хорошого і поганого, глибшого розуміння і сприймання оточуючих речей. Принцип юридичної культури означає висо­кий рівень відповідності юридичної діяльності природній досконалості, що породжує професійну красу. Адже юрист, який діє в гармонії з навколишнім середовищем, сягає вічних, нетлінних духовних цінностей і краще пізнає правове явище, яке йому доводиться досліджувати. За допомогою цього принципу він завжди може виявити штучну руйнацію, по­рушений природний баланс, асиметрію у правовому явищі. Таємничість вічного прагнення існувала постійно, що сти­мулювало споглядання. І у юриста з'являється бажання до­сягти краси й гармонії у суспільному розвитку. Така насоло­да дає поштовх до активного пошуку причин появи негатив­них правових явищ у громадському житті.

Професійна майстерність юриста є певним видом мистецької діяльності, то психологі­чні закони діють і в цьому випадку, створюючи відповідну психотерапію.

2. Для чого потрібна естетична культура юристу?

Основні засади естетичної культури юриста

Специфіка службової діяльності юриста полягає загалом у тому, що відбувається інтеграція почуттєвого та раціо­нального, тобто виникає своєрідний діалог між ними, на ос­нові якого сприйнята інформація входить у почуття чи за­лишається на чуттєвому рівні, без дії вищих психічних про­цесів. Отже, маємо справу з двома аспектами естетичної культури: зовнішнім і внутрішнім. Звичайно, більш цінним для професійної діяльності є внутрішній аспект. Тому ви­правданим у багатьох випадках є поняття «естетично-по­чуттєва культура юриста». Саме такий вид культури ми об­рали об'єктом дослідження.

Під естетичною культурою юриста розу­міється почуттєвий вплив «діалогу мисте­цтва» і законів краси у правовій естетиці на формування професійної правосвідо­мості фахівця-юриста та його поведінку з метою пізнання та кваліфікованого вирі­шення ним правових ситуацій[1].

Розглянемо складові елементи естетичної культури юрис­та та механізм їхньої дії. По-перше, «діалог мистецтва» і за­кони краси певним чином впливають на формування право­свідомості юристів. Цей вплив відбувається лише у правовій естетиці, тобто в правовому колі, у полі професійної діяль­ності юриста, де власне потрібна його професійна правосві­домість. Крім цього, він здійснюється на почуттєвому (дуже витонченому) рівні, оскільки естетичне сприймання право­вих явищ відбувається через органи почуттів.