Сторінка
2

Естетична культура юриста

Ми виходимо з того, що мистецтво є провідним компо­нентом естетичної культури юриста, адже воно виникло з потреб людини як засіб усвідомлення себе у світі, своїх зв'язків з навколишнім середовищем. Воно створює особли­вий духовний світ людини - світ краси та емоцій.

Естетика є філософією мистецтва, морфологією мистецтва, його методологією. Естетика вказує шляхи формування до­сконалої людської чуттєвості. Дія мистецтва на людину ду­ховно підносить її з одними якостями (в тому числі свідоміс­тю), а опускає з іншими, більш якісними. Мистецтво є своє­рідним зором і слухом, а це не може не торкнутися душі юриста. Але найбільша роль мистецтва у формуванні право­свідомості полягає в тому, що воно активізує суспільну ко­мунікацію, ніби примушує розмовляти з людиною. Таким діалогом, зокрема, є естетичне переживання. Мистецтво не­сумісне з шаблоном, копіюванням. Воно є самостійним ви­твором людського духу.

Наголосимо, що саме мистецтво активно впливає на фор­мування у юриста правового почуття. Тонка духовна сут­ність сприяє тому, що воно краще пізнається у правовому явищі, вносить у правосвідомість не виражені словом відтін­ки почуття, а це своєю чергою підвищує ефективність про­фесійного розв'язання складних суспільних і особистих проб­лем.

Естетичне пізнання правового явища має незавершену форму: передчуття, інтуїція, здогадки, асоціації тощо, їх вплив виявляється насамперед у сфері підсвідомості, яка ак­тивізує свідомість, у тому числі правосвідомість (наприклад, музика як вид мистецтва може давати імпульс до інтерпретаційної свободи вибору рішень). Естетична цінність право­свідомості юриста формує творчий дух, забезпечує варіантну (але правомірну) професійну поведінку, не допускає спро­щених дій, схематичної чи поверхової «правосвідомості»[2].

Під дією діалогу з мистецтвом у підсвідомості юриста «програмується» зворотний потік почуттів і думок, який по­зитивно впливає на його професійну діяльність. Юрист більш свідомо оцінює правову ситуацію, яку розглядає. Від­бувається переосмислення набутих раніше правових знань, краще засвоюються нові відомості з юриспруденції.

По-друге, складовим елементом естетичної культури юрис­та можна визнати почуттєвий вплив законів краси у правовій естетиці та формуванні професійної правосвідомості. На­самперед підкреслимо буття краси, адже юристові (як і кож­ній людині) для духовно-естетичного розвитку потрібно здійснювати професійну діяльність за цими законами, твори­ти за законами краси, яка, як відомо, врятує світ.

Красу треба вміти бачити, чути і до того ж знати, що це поняття змінне. Критеріями відчуття краси може бути реак­ція заінтересованих осіб та власне сумління. Головним джере­лом краси є правосвідомість юриста. Звісно, треба врахо­вувати, що, по-перше, знання юриста про теоретичне існу­вання законів краси у Всесвіті позитивно впливає на форму­вання його правосвідомості, по-друге, намагання здійсню­вати професійні дії за законами краси залежить від рівня правосвідомості юриста. Іншими словами, у першому ви­падку первинним є закон краси, а у другому - правосвідо­мість. Така взаємозалежність краси і правосвідомості сприяє налагодженню суспільних відносин.

Варто зіставити також поняття краси та істини у юридич­ній практиці. Дослідники доводять, що спорідненість краси та істини в цілісному перетворенні людини і світу спричинюється до просвітлення душі, а значить, до профілактики правопорушень, налагодження цивілізованого правопорядку у суспільстві.

Почуттєвий вплив законів краси на правосвідомість юри­ста формується також під дією законів, нормативно-право­вих актів тощо. Але якість правового почуття залежить від джерела краси, яка закладена у правові норми. Так, можна стверджувати, що вагомим джерелом краси професійної правосвідомості юриста є римське приватне право, а також історико-правові пам'ятки, які мають духовну цінність та світове значення. Своєю логічністю, універсальністю, мак­симальною наближеністю до досконалості ці документи мо­жуть розглядатися як приклад правової естетики, слугувати орієнтиром у формуванні правового почуття.

Однак найдосконалішим джерелом краси є природні зако­ни (закони Всесвіту). Саме вони повинні міцно увійти в норми професійної діяльності юриста, у його службовий етикет. Ес­тетична культура (краса) закладається у зміст службового ети­кету юриста лише тоді, коли цей етикет відображає природ­ний стиль поведінки, у якій нема нічого зайвого, штучного, несумісного. Саме за зовнішніми діями юриста можна судити про красу його внутрішньої культури (як спеціаліста).

Поряд з красивим існує прекрасне. Ці поняття дещо різні. Прекрасне - це найгарніше. Воно - більш широке поняття. Красива чи прекрасна людина - все залежить від рівня духо­вності, професійної майстерності та природної закономірно­сті її поведінки. Тому доцільно говорити про логіку існуван­ня прекрасного у службових діях юриста.

Професійна правосвідомість як елемент естетичної куль­тури юриста випливає з естетичної свідомості. Остання, як правило, стає джерелом правосвідомості. Під естетичною свідомістю особи розуміють особливий духовний стан, який характеризує естетичне ставлення людини або суспільства до дійсності. Естетична свідомість становить певний ком­плекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей і має такі складові елементи: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетичну теорію.

Зупинимося докладніше на значенні естетичного смаку для юридичної діяльності. Естетика є критикою смаку, а сут­тєвим естетичним фактором смаку виявляється почуття за­доволення, яке супроводжує споглядання прекрасного. Есте­тичний смак юридичної орієнтації формується на практиці, у процесі професійної діяльності, хоча й залежить від характеру правника, рівня його загальної культури та вихованості, певних звичок тощо. Проте у будь-якому випадку смакові оцін­ки юридичної діяльності мають бути раціонально обгрунто­вані. Юрист діє в межах закону та правового почуття, і його професійні смакові якості повинні перебувати у правовому полі, під впливом духу права.

Зрозуміло, що естетично-правовий смак має індивідуаль­ний характер, отже, можлива поява деформованого, спотво­реного смаку. Наприклад, юрист може отримувати насолоду від того, що продемонстрував свою владу, застосував силові засоби, які не були адекватними в даній правовій ситуації. У подібних діях відсутня естетична культура, оскільки вони спрямовані на порушення рівноваги або на її невстановлення. Крім цього, юрист, естетично-правовий смак якого спот­ворений, не в змозі глибоко пізнати правове явище. Його зусилля спрямовуватимуться на несправедливість, неправи­льне розуміння сутності внутрішнього імперативу службово­го обов'язку, формування негативної естетичної свідомості.