Сторінка
3
Правова культура — це складне явище, частина духовного багатства суспільства, створеного багатьма поколіннями людей. Це система правових цінностей, у яку перш за все входять правові норми і законодавство у цілому з правосвідомістю людей та інших найбільших правових утворень. Матеріальною основою правової культури є система конкретних правових документів, коріння якої сягає глибокої давнини. Ще у X ст., наприклад, діяло князівське законодавство, зокрема статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
«Руська правда»
Це найважливіша пам'ятка Київської держави. Початковий текст, укладений у 30-х роках XI ст. під назвою «Правда Ярослава», не зберігся. Сини Ярослава доповнили його, створивши «Правду Ярославичів». Тепер відомо 106 списків «Руської правди», складених протягом XIII-XVII ст.
На правову культуру Київської держави істотно вплинуло запровадження християнства. Найдавнішими пам'ятками церковного права були церковні статути, які закріплювали «привілеї» служителів церкви на «десятину» — десяту частину доходу, яку сплачувало церкві населення. «Руська правда» закріплювала феодальну власність на землю, угіддя, рухоме майно (коні, знаряддя виробництва). У ній зафіксовано види угод: міна, купівля-продаж, позика, поклажа, особистий найм. Найповніше був відпрацьований договір позики, об'єктом якого були не тільки гроші, а й хліб, мед.
Багато уваги приділено кримінальному праву. Злочин трактувався як «обида». Суб'єктом злочину могла бути будь-яка особа, крім холопа, за якого відповідав його пан. Найпоширенішими покараннями були грошові, а найсуворішим — конфіскація майна злочинця і вигнання його з общини. За вбивство, наприклад, стягувалось на користь князя від 5 до 80 гривень, за інші злочини — від 3 до 12. Смертна кара у «Руській правді» не зафіксована, але відомо, що вона застосовувалася за виступи проти влади і зраду князя.
Судів у Київській державі не було. Ці функції виконували представники влади, церковні органи, сам феодал (вотчинний суд).
Завантажити реферат