Сторінка
4

Індокитайський конфлікт: витоки, сутність, урегулювання

Кількість жертв полпотівського режиму в 1975-1979 рр. оцінюється у 1,5-3 млн. чол. з 7-мільйонного населення Камбоджі, понад 40 % уцілілого після комуністичних експериментів населення було серйозно хворе. Оскільки Пол Пот підтримав Пекін у суперечці з Ханоєм, 200-тисячна в'єтнамська армія у грудні 1978 р. розпочала наступ на позиції "червоних кхмерів". Уже 7 січня 1979 р. в'єтнамці взяли Пномпень і встановили контроль над більшістю території країни, тоді ж було створено маріонетковий уряд Хун Сена, який засудив попередні комуністичні злочини й уклав союзницькі угоди з В'єтнамом. Але впродовж наступного десятиліття у Камбоджі тривали з різною інтенсивністю бої між в'єтнамцями та полпотівцями, які переховувалися у важкодоступних джунглях на кордоні з Таїландом.

Лише у вересні 1989 р. в'єтнамські війська були виведені з Камбоджі, що відкрило шлях до Міжнародної паризької конференції, яка увінчалася через 2 роки підписанням угоди про політичне урегулювання в країні. Після загальних виборів у травні 1993 р., організованих під егідою ООН, були сформовані нові парламент і уряд, прийнята конституція та відновлене королівство Камбоджа на чолі з королем Н.Сіануком. На той час і в'єтнамське керівництво, що залишилося після розпаду СРСР без фінансової підтримки, змушене було погодитися на обмежені реформи. Прийнята у 1992 р. конституція дозволила приватногосподарську діяльність і декларувала певне розширення громадянських прав, однак у політичному житті продовжувала зберігатися монополія компартії на владу.