Сторінка
3

Еволюція та сучасний стан гендерних відносин: економічний аспект

Упродовж останніх років спостерігається активне проникнення жінок у політичне середовище, яке як ніяке інше вимагає високого професіоналізму і відповідальності.

Партіїі блоки, які беруть активну участь в нинішніх „перегонах”, беручи до уваги законопроект „Про гендерну рівність в Україні”, який в 2006 році вступив в дію, активно розбавили свої списки. Проте гендерний акцент у виборчих списках – це зовсім не дань прийнятому закону або політичній моді. Є реальні підтвердження, що жінки-політики порядком успішніші і продуктивніші, ніж чоловіки-політики. Більшість нинішніх політиків-лідерів є дітьми радянської номенклатурної системи – із погляду поведінки, і реагування на події. Ці люди, як правило, поважають начальство, часто не знають, що сказати і просто „піддакують” іншим. У таких обставинах жінки, які тривалий час були поза політикою і необтяжені номенклатурними рефлексами, виявилися ефективнішими і сміливішими. Сьогодні в кожній партії є жінки, які є набагато цікавішими, ніж їх „політичні вожді”.

Однак суспільна активність, яку проявляють українські жінки, є недостатньою, в політиці вони не представлені належним чином. Чоловіки ніяк не можуть і не хочуть зрозуміти, що політиці імпонує жіноча особа. Можливо, в цьому є і частка провини слабкої статі: жінки недостатньо наполегливі на шляху до владного Олімпу. Навіть деякі мусульманські країни обігнали нас у зв’язку з цим.

Зазначимо, що в Швеції – країні із одним з найвищих у світі показників ступеня участі жінок в економічному і політичному житті – частка жінок у парламенті досягає 42,7 %, Фінляндії – 33,5 %, в Данії, Норвегії, Нідерландах – 36–37 %. Зрозуміло, що висока ефективність скандинавської моделі економіки визначається сукупним впливом безлічі чинників, але, проте, чи не є соціальна спрямованість економічної політики на „загальне благоденствування” результатом саме жіночої участі в управлінні?

Отже, незважаючи на певні зрушення, що відбулися в цьому напрямі, уже на початку XXI століття, коли юридично жінки рівні в правах з чоловіками, в Україні продовжують діяти механізми стереотипної оцінки жіночих ролей як пасивних в економічно-соціальному плані та обмежених побутовими проблемами.

У той час як у багатьох країнах світу законодавчі та нормативні акти щодо рівноправності чоловіків і жінок були прийняті ще в середині ХХ століття, то в Україні Закон „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” з’явився тільки у 2006 році. Тому сьогодні актуальним є питання: чому українське жіноцтво, яке історично мало дещо більше прав ніж західноєвропейське, не прагнуло будувати нову модель українського демократичного суспільства, яка б базувалася на гендерній рівності. Певним чином це пояснюється тим, що українське суспільство не вважало значущими проблеми гендерної асиметрії в багатьох сферах суспільного розвитку.

Демократичний розвиток невід’ємний від суттєвих перетворень у гендерній свідомості та гендерних відносинах. Тому в Україні, поряд із Законом „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, необхідно створити реальний механізм захисту слабкої статі від усіх форм дискримінації. Цей механізм не є кардинально новим, оскільки уже давно використовується в цивілізованих країнах. Суть його полягає в створенні на підприємствах та організаціях, а також в органах виконавчої влади спеціального координатора з гендерних питань. Крім того, все діюче і майбутнє законодавство має пройти гендерно-правову експертизу.

Література:

1. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України // www.sta.gow.ua

2. Аристотель. Політика. – М. – Л.,1993. – С. 34.

3. Бебель А. Женщина и социализм. – М., 1959. – С. 299.

4. Браун Лили. Женский вопрос, его историческое развитие и экономическое значение: Перевод с нем. – Изд. „Образование”, 1903. – С. 508.

5. Гендерний аналіз українського суспільства. – К.: Програма ООН, 1999. – С. 293.

6. Маркс К. и др. О женском вопросе: Сборник. – ІІ издание. – М.: Политиздат, 1978. – С. 223.

7. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла.

8. Томас Г. Опыт о женщинах разных веков, о их свойствах, уме и нравах: Пер. с фран. – СПб., 1827. – С. 157.

9. Платон. Соч. – Т. 3. – Ч.1. – М., 1971. – С. 251.

10. Шопенгауєр А. Афоризмы и максимы. – Т.1. – СПб., 1986. – С. 138–156.