Сторінка
2

Економічний механізм функціонування підприємства: цілі та функції

Майже дослівно поняття „місія підприємств” визначають і німецькі вчені [1]. У такому контексті поняття „місія” відбиває призначення певного об’єкта, його роль у суспільстві та забезпечення власних конкретизованих інтересів. Вважаємо, що таке тлумачення цього поняття більш підходить під умови ринкової економіки вільної конкуренції, адже при цьому враховується тільки одна іпостась підприємства – як виробника, тоді як його роль у суспільному житті значно ширша. Підприємство виступає важливим носієм (суб’єктом і об’єктом) складних соціально-економічних відносин у країні, інколи – і в світі. Тому в сучасних умовах розвитку ринкової економіки соціального спрямування на засадах постіндустріалізму (чи наближення до нього) місія будь-якого суб’єкта господарювання повинна, на нашу думку, трактуватися більш розширено і мати не тільки економічно, але й суспільно ефективне звучання. Перш за все, на підприємство, як базову, „первинну” цеглину національної економіки покладається місія не тільки виробництва та споживання продукції, але й нагромадження національного капіталу, а відтак і джерела грошових надходжень до бюджетів різних рівнів. Саме як виробник і „наповнювач” дохідної частини консолідованого бюджету, підприємство разом із іншими суб’єктами господарювання впливає на макроекономічну, соціальну і екологічну ситуацію в державі. Підприємство також є елементом певної локальної суспільно-територіальної системи – міста, адміністративного району, селища тощо. У зв’язку з цим його місія – це участь у формуванні в місці його розташування комфортних умов життєдіяльності людини, сприятливих умов господарювання, у першу чергу, за рахунок розвитку адекватної потребам виробничої, соціальної, економічної інфраструктури. Таким чином, „місія підприємства”, на нашу думку, складається із трьох складових, які умовно можна класифікувати як суспільно-вагомі, локально-інфраструктурні та особисто-індивідуалізовані.

Економічний механізм суспільно-ефективного функціонування підприємства повинен бути спрямований на виконання не тільки основної місії підприємства, класичне визначення якої передбачає „виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимального прибутку” [2], але й його цілей. Вважаємо, що на відміну від функцій, про які йтиметься нижче, цілі діяльності підприємства виходять із його місії, однак у більш широкому, суспільно-ефективному змісті та зі значним рівнем узагальнення.

Забезпечення стратегічних інтересів підприємства через ефективне виконання його досить складної за змістом у сучасних умовах місії вимагає визначення і реалізації складної, багатоаспектної і кількарівневої системи ієрархічно взаємопов’язаних цілей. Поняття „ціль” у філософському словнику тлумачиться як „ідеальний, наперед визначений результат людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомлення людських потреб” [7]. Дещо розмито, але, по суті, тотожно визначене поняття цілі російськими авторами філософского словника, а саме: як один „з елементів поведінки і творчої діяльності людини, які характеризуються передбаченням результатів діяльності і шляхів її реалізації за допомогою певних засобів…”[8]. Вважаємо, що зазначені визначення цілком коректні не тільки стосовно людини, але й будь-якого суб’єкта господарювання. Вони перегукуються з дуже стислим визначенням цього поняття, наведеного у тлумачному словнику: ціль – „… це те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти” [5].

Очевидно, що багатогранна діяльність підприємства зумовлює складність, до того ж, ієрархічну підпорядкованість його цілей. У першу чергу, виділяються найбільш узагальнені стратегічні цілі підприємства першого порядку та підпорядковані їм функціонально-конкретизовані, досить розгалужені цілі другого порядку. Саме основні інтереси підприємств визначають його стратегічні цілі (цілі першого порядку) – до яких, в першу чергу, треба віднести: досягнення конкурентоспроможності на відповідному ринку, прибутковості та високого рівня кредитного рейтингу. Важливим для суспільно-ефективного розвитку підприємства є визначення їх та узгодження із загальнодержавною стратегією інноваційного зростання.

Німецькі вчені Ф.К. Беа, Е. Дихтл та М. Швайнер серед основних цілей господарювання виділяють економічні (максимізацію прибутку, зниження збитків, збільшення обороту та ін.), технічні (покращання якості продукції, підвищення технічного рівня підприємства), соціальні (скорочення робочого часу, покращання соціального забезпечення старості тощо), екологічні [1]. Вважаємо, що при цьому насамперед йдеться про функції, а не цілі чи напрями діяльності.

Цілі першого порядку визначають і безпосередньо індивідуалізовані характером виробництва функції підприємства. Термін „функція” походить від лат. Functio, що означає „виконання, завершення”. У філософському словнику це поняття тлумачиться як „… спосіб діяння … елемента системи, спрямований на досягнення певного ефекту” [7]! Більш чітко надано визначення поняття „функція” у тлумачному словнику, як „… явище, яке залежить від іншого явища, є формою його вияву і змінюється відповідно до його зміни…” [5].

Вважаємо, що функції будь-якого економічного об’єкта є похідними від його місії, як зазначалось вище. Вони розкривають напрями та дії реалізації останньої. Масштабність і важливість таких функцій залежить від статусу самого об’єкта, його ролі у формуванні економічної системи країни, у процесах її зовнішньоекономічної інтеграції тощо. Дуже чітко вагомість функцій залежить від місця об’єкта в системі територіальної організації суспільства. Функції країни набагато ширші за функції будь-якого її регіону, а останні, в свою чергу, незліченно складніші, ніж функції підприємства (слід зазначити, що в цьому контексті ми не розглядаємо, якими суб’єктами господарювання є великі корпорації і, тим більше, транснаціональні компанії).

Виконання багаточисельних функцій підприємства є дуже важливим для його ефективного функціонування. В Україні серед них необхідно виділити, принаймні, три групи: щодо просторового поширення – зовнішню макроекономічну функцію, спрямовану на ефективну участь підприємства у формуванні сприятливої макроекономічної ситуації шляхом забезпечення пропозицій товарів і послуг, наповнення ринку якісними конкурентоспроможними товарами і послугами та наповнення державного і місцевих бюджетів фінансовими ресурсами; зовнішню мікроекономічну функцію, спрямовану на забезпечення раціональних відносин із підприємствами-партнерами, поставщиками, із банками-кредиторами тощо та внутрішню функцію. Остання має вплив на ефективне функціонування підприємства завдяки реалізації обґрунтованої стратегії розвитку, політики управління підприємством для досягнення його прибутковості, конкуренто- і платоспроможності тощо.