Сторінка
1

Моделювання виробничих процесів багатопрофільних підприємств лісової галузі

Величина надходжень до бюджетів усіх рівнів від податків та інших обов’язкових платежів прямо залежить від результатів діяльності підприємств виробничої сфери. Підви­щення ефективності їх діяльності можна досягти з використанням методів економіко-математичного моделювання.

Застосування системного підходу як методології дослідження виробничих процесів та їх моделювання означає виконання таких процедур: виділення системи та її структу­ризація; визначення цілей та альтернатив розвитку системи; виділення критеріїв ефектив­ності альтернатив; розробку моделей, що виражають зв’язки між альтернативами, цілями і витратами. Така методологія дозволяє отримати кількісну оцінку результатів та прогно­зів при тій чи іншій стратегії розвитку підприємств виробничої сфери, оптимально розподі­ли­ти та використати наявні у них ресурси. Системний підхід передує безпосередньому моделюванню виробничих процесів та є єдиним способом вираження якісних зв’язків, від яких залежать управлінські рішення. Розробляти управлінські рішення на перспективу найдоцільніше на основі результатів вирішення конкретних завдань з позицій системного підходу. Вирішення ж локальних завдань не повинне здійснюватись без зв’язку із сис­темою. Реалізацією системного підходу в плануванні є програмно-цільовий підхід. Най­пов­ніше вимоги системного підходу реалізуються при застосуванні методів імітаційного моделювання.

Принцип системного підходу стосується як дослідження самої системи, так і її моделі. Більше того, системний підхід повинен бути використаний також і при формуванні математичного та інформаційно-програмного забезпечення задач управління. Так, одним із завдань при вивченні та моделюванні виробничих систем є, наприклад, упровадження концепції баз даних у практику досліджень. Пояснюється це тим, що обсяги інформації зростають, вирішення завдань необхідно проводити неодноразово, вихідні дані одних задач дають інформацію для вирішення інших тощо. Питання організації баз даних акту­альне ще й тому, що ефективність управління визначається якістю та доступністю інформації, що використовувалась при прийнятті управлінських рішень.

При плануванні технологічних процесів виробництва необхідно враховувати розвиток структурних частин системи та наявність інформаційно-логічного зв’язку між ними. Тільки на основі системного підходу може і повинна досліджуватись можливість оптимізації виробничої діяльності багатопрофільних підприємств.

Використання економіко-математичних методів для вирішення завдань оптимізації ускладнюється невідповідністю системи показників діючої статистичної звітності вимогам інформаційного забезпечення економіко-математичних моделей. Підготовка необхідної для розробки і реалізації економіко-математичних моделей інформації вимагає значних витрат, пов’язаних із проведенням обстежень, виборок, додаткових розрахунків, тому що в існуючих звітах інформація знаходиться в агрегованому вигляді і отримати з їх допомогою первинну інформацію неможливо. Для подолання вказаних недоліків в інформаційному забезпеченні та можливості застосування системного підходу в економіко-математичному моделюванні виробничих процесів пропонується розробляти комплекс економіко-математичних моделей, що містить систему формування та трансфор­мації інформації, спроможну забезпечити отримання з первинної інформації нормативів різного ступеня агрегації, у тому числі і макронормативів. Механізм розрахунку нормати­вів повинен створити можливість формування їх як для окремого об’єкта (виробу, продук­ту тощо), так і для групи однорідних об’єктів. Описати весь комплекс виробничих проце­сів діяльності багатопрофільного підприємства з допомогою лише лінійно-оптимізаційних моделей досить важко як через невизначеність характеру інформації, так і через значний вплив випадковостей на виробничу діяльність та її динамічний характер. При намаганні практично скористатися такою моделлю часто виникають принципові труднощі з вибо­ром критерію оптимальності, так як у цих ситуаціях велике значення має неформальна оцін­ка якості функціонування системи, яку може дати лише група спеціалістів-експертів. Значні труднощі виникають і в практичному використанні економіко-математичних моделей, орієнтованих на відображення наслідків, породжених певною невизначеністю в діяльності багатопрофільних підприємств. Для знаходження чисельних розв’язків імовірнісних динамічних моделей доводиться не лише значно зменшувати розмірність моделей, але і спрощувати реальні схеми функціонування виробничих систем. Тому у випадках, коли необхідно одночасно враховувати фактори невизначеності, динамічну взаємну обумовленість розв’язків, комплексну взаємозалежність між факторами, пропо­нується в комплекс моделей також включати імітаційні, з допомогою яких можна іміту­вати поведінку реальної системи із заданим ступенем деталізації або інтеграції. Імітаційне моделювання є тим інструментом, що дозволяє не лише імітувати динаміку реального об’єкта, але й оптимізувати його діяльність, використовуючи ефективні методи управ­ління, отримувати прогнозовані оцінки діяльності підприємства.

Імітаційне моделювання охоплює значну кількість моделей, точніше певний підхід до моделювання, методологічний принцип. Для цього доцільно при побудові моделі йти не від математичного методу, намагаючись так описати реальність, щоб цей метод використати, а від об’єкта дослідження, щоб якомога точніше відобразити його функціо­нування та розвиток. Тому математична основа імітаційної моделі є синтезом різноманіт­них математичних моделей і методів.

З допомогою імітаційного моделювання можна досліджувати існуючі системи та сис­теми, що знаходяться в стані проектування. При вивченні існуючих систем мета дослід­ження може полягати в прогнозуванні поведінки системи, у перевірці впливу намічених реорганізацій у системі на процеси, що в ній відбуваються. Мета дослідження систем на стадії їх проектування методами імітаційного моделювання полягає в передбаченні поведінки системи і в підборі її параметрів.

У процесі управління виробництвом при апріорній оцінці ефективності варіантів рішень, що приймаються, імітаційне моделювання дозволяє підходити до виробничого процесу системно, враховувати залежність цього процесу від зовнішніх факторів, оціню­вати протікання технологічного процесу послідовно за декількома критеріями (за техніко-економічними показниками) залежно від ситуації, яка склалася, та актуальністю критерію в даний момент.

За допомогою імітаційного моделювання проводяться окремі експерименти з моделями економічних систем. Використання ЕОМ значно полегшує та прискорює ці експерименти та дозволяє проводити дослідження як у статичному, так і в динамічному режимах.

Перевагою імітаційного моделювання також є те, що з допомогою імітаційних моде­лей можна побудувати моделі, які не викривлятимуть досліджуване явище (процес, об’єкт), так як нема необхідності пристосовуватися до певного аналітичного методу. Крім того, при недостатній інформації про поводження системи в минулому, тобто при наявності неповних експериментальних даних про її поводження, значення деяких змінних чи законів їх розподілу може бути замінено правдоподібними гіпотезами про ймовірнісний розподіл цих змінних або оцінку відповідних трендів. У цьому випадку відсутні фактичні спостереження замінюються згенерованими на ЕОМ.