Сторінка
2

Основні джерела інвестицій

Велика частка інвестиційної діяльності припадає на нафтогазовий сектор економіки. У зв'язку з цим необхідно уточнити роль і значення у відтворювальному процесі таких категорій, як капітальні вкладення і капітальне будівництво.

Капітальні вкладення становлять собою сукупність витрат, пов'язаних зі створенням і відновленням основних фондів народного господарства, призначених для розвитку економіки. Поняття "капітальні вкладення" ширше за поняття "капітальне будівництво".

Капітальне будівництво є складовою капітальних вкладень. У ході капітального будівництва здійснюється лише частина капітальних вкладень, що дорівнює проектно-кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт для цього об'єкта.

Будівництво — одна з найбільших галузей народного господарства, що охоплює будівельно-монтажні, підрядні, проектно-дослідницькі, проектно-конструкторські організації і фірми, науково дослідницькі установи будівельного профілю, органи господарського управління будівництвом, а також різноманітні малі та середні приватні та колективні будівельні фірми. Особливість будівництва полягає у спорудженні нерухомих об'єктів основних фондів; створювана продукція нерухома і використовується за місцем її перебування. Процес будівництва вирізняється, як правило, великою тривалістю, капітало- і матеріалоємністю, продукція носить індивідуальний характер, оскільки призначена для окремого замовника. Кожен об'єкт будівництва здійснюється за індивідуальним проектом і належить до певної території, тому засоби праці і робоча сила постійно переміщуються з одного об'єкта на інший. Споруджувані об'єкти вирізняються своїм характером і відповідно виконуваними роботами, вартість яких визначається специфічною ціною — кошторисною вартістю. Кінцевим результатом будівництва є будівельна продукція, що має вигляд зданих в експлуатацію виробничих потужностей та основних фондів по повній кошторисній вартості. Частка цієї продукції у валовому національному продукті складає приблизно 9 %.

Значна частина капітальних вкладень здійснюється минаючи стадію будівництва, наприклад, у вигляді витрат на придбання транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, устаткування, що не потребує монтажу, і т. ін. За допомогою капітальних вкладень здійснюється регулювання пропорцій і темпів розвитку окремих галузей народного господарства.

До капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, що вимагає і не потребує монтажу, передбаченого в кошторисах на будівництво, виробничого інструмента і господарського інвентарю, що також закладено в кошториси будівництва, машин і устаткування, оргтехніки, що не входять у кошториси будівництва, інші капітальні витрати і роботи.

Відтворення основних фондів народного господарства відбувається за допомогою трьох основних каналів надходження інвестицій:

1) державних капітальних вкладень;

2) капітальних вкладень самих підприємств і компаній;

3) капітальних вкладень, здійснюваних інвестиційними фондами і компаніями, що акумулюють кошти населення.

З усіх інвестицій переважна частка припадає на капітальні вкладення в розширене відтворення, основним джерелом яких є національний дохід. Про розмір цих вкладень, які називають ще чистими інвестиціями, можна судити по приросту основних фондів, хоча точної відповідності між ними за кожен відрізок часу може не бути. Приріст основних фондів за певний період, як правило, за рік, обчислюється з урахуванням вартості закінчених об'єктів будівництва, прийнятих на баланс, а капітальні вкладення цього року складаються з наданих банками коштів, що втілюються в готові і здані основні фонди після завершення будівництва.

Іншим джерелом капітальних вкладень є амортизаційний фонд. Середня зношеність основних фондів, особливо це стосується робочих машин і устаткування, в економіці України нині досить велика: у 1991 р. — 45 %, у тому числі у промисловості — 51,3, сільському господарстві — 27,1, будівництві — 64,5 %. У 1993 р. цей показник зменшився до 33,1 %, у тому числі у промисловості — до 37,8, сільському господарстві — до 20,7, будівництві — до 42,1 % [11, с 256; 13, с. 74].

Велика зношеність устаткування негативно позначається на якості продукції. Діючі нормативні терміни служби в середньому становлять 16-17 років, а фактично — ще більше. Середні нормативні терміни служби, наприклад, устаткування, доцільно скоротити до 9-10 років, що потребуватиме значного прискорення вибуття застарілого устаткування, а отже, і збільшення фонду відшкодування. Тоді сума амортизації підвищилась би за рахунок фонду відшкодування.

У США, наприклад, середній вік засобів праці в народному господарстві у наш час дорівнює 10,1 року порівняно із 17,1 року в 1940 p., середні терміни служби устаткування — усього 6,3 року, будинків і споруд — 13,4 року [119, с 429].

Для технічного відновлення виробництва велике значення має використання капітальних вкладень на реконструкцію діючих підприємств. У зв'язку з цим дуже важливо встановити оптимальне співвідношення між вкладаннями в нове будівництво, реконструкцію, модернізацію і розширення існуючих виробничих потужностей.

Сучасна система амортизації основних виробничих фондів підприємств України в рамках податкового обліку має певну низку властивостей, що можуть бути оптимізовані не тільки шляхом зміни діючого податкового законодавства в галузі норм амортизації — у напрямі зменшення коефіцієнтів та інших нормативних показників, а й завдяки реалізації відповідних заходів на підприємстві. До подібних заходів належать упорядкування черговості ремонтів і відновлення основних фондів за звітний рік. Дослідження умов амортизації об'єктів відповідно до різних методів її нарахування згідно з вимогами податкового законодавства і стандарту № 7 "Основні засоби" дає змогу визначити економічні наслідки застосування різних методів у рамках бухгалтерського обліку на перспективу.