Сторінка
7
левих поверхонь. А ароматичні вуглеводні застосовуються у парфумерії та виробництві вибухівки.
Інтер’єр з з предметами вироблених з нафти(а); і без них (б)
До інших нафтопродуктів належить нафтенові кислоти, змащувально-охолоджуючі засоби та освітлювальний гас. Перших застосовують як емульгатори, присадки, розчинники смол та анілінових барвників. Другі призначені для зменшення температури, силових параметрів та зношування різального інструменту у різних галузях промисловості. Освітлювальний гас використовують в освітлювальних лампах.
Що до природного газу, то основний напрям його використання це спалювання для виділення тепла в промисловості (доменні печі, котельні) та в побуті (для приготування їжі). Але крім того, його переробляють на різні цінні продукти. Він є сировиною для добування ацетилену, водню, що використовуються в синтезі аміаку. Сажа, добута з метану, йде на виготовлення друкарської фарби, гумових виробів. Хімічні речовини, які одержують з газу – складові компоненти для виробництва пластмас, добрив, синтетичних волокон тощо. Природний газ навіть використовують для опріснення морської води. Тому він відіграє також значну роль в житті людини.
4.2ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ВУГІЛЛЯ, ГОРЮЧИХ СЛАНЦІВ І ТОРФУ
Застосування вугілля таке ж широке як і в нафти. Тільки половина всього вугілля йде на паливо, решта – для переробки в хімічній промисловості.
Зазвичай його спалюють на теплових електростанціях і в побуті. А переробляють вугілля на дуже багато речовин. Спершу його нагрівають без доступу повітря до 1000О С утворюється первинний продукт – кокс, який на 96 – 98% складається з вуглецю. Він використовується в металургії для випалювання зайвого вуглецю з чавуну. Але разом з коксом утворюється коксовий газ, який йде на паливо та кам’яновугільна смола, що є багатим джерелом різних речовин, - з неї їх виділено близько 500. Речовини, які утворюються при переробці та хімічній обробці кам’яновугільної смоли ідуть 
на виробництво: розчинників, ароматичних речовин, ліків, фарб, вибухових речовин, бензолу, добрив, нашатирного спирту, різних смол, покрівельного матеріалу, дорожніх бітумів, різних палив, мастил, масел, пластмас, дезинфікуючих речовин, нафталіну, сажі тощо. Крім того, вугілля можуть переробляти ще до коксування. Наприклад, при температурі 400 – 500О с і тиску 10 МПа, додавши до вугілля трохи водню, можна дістати рідину близьку за властивостями нафти, яку переробляють на штучний бензин і газ (саме таким способом задовольняла свої потреби Німеччина в роки ІІ Світової війни).
Кам’яновугільна смола є доступною сировиною для виробництва всіх цих продуктів. Кам’яне вугілля – цінна сировина, яку вигідніше переробляти, ніж спалювати.
Що до горючих сланців, то вони також мають широке застосування. Найперше – спалювання на електорстанціях найкращих сортів (ТЕС в Естонії), трохи гірші йдуть на переробку. Якщо дрібно роздроблений сланецьнагріти до 500О С і більше – утворюється сланцева смола – первинний продукт переробки. Органічна речовина при цьому розкладається, утворюючи маслянисту пару. Після конденсації вона дає в’язку смолу, газ та вуглистий залишок. З сланцевої смоли виробляють висококалорійне паливо, масло для просочення деревини, клей, іхтіол (лікарська речовина), миючі засоби, спеціальний кокс для виготовлення електродів, парафін, пластмаси і гуму. Сланцевий попіл з успіхом застосовується при виробництві цементу, будівельних блоків та панелей. З сланців можна одержати ряд рідкісних елементів – уран, ванадій, молібден, реній тощо. І сьогодні все більша частина промисловості починає переробляти їх для давання корисних речовин.
В недалекому минулому торф йшов в основному на опалення будинків і спалювання в печах електростанцій (в Росії таких станцій нараховувалось понад 60). Зараз від 60 до 70% торфу використовується в сільському господарстві в якості добрива, стимулятора росту рослин, кормових додатків для тварин і навіть для підстилки на тваринницьких фермах. Торф’яна підстилка набагато вигідніша, ніж солома чи тирса: 1т такої підстилки дає пізніше 5т високоякісного органічного добрива. Для вирощування саджанців і розсади в теплицях роблять спеціальні торфоперегнійні горщечки, які складаються з суміші торфу і перегнившого посліду. Торфодерновими „килимами” укріплюють кювети доріг, озеленюють комплекси житлових та промислових будівель.
Торф – джерело багатьох цінних продуктів: воску, органічних барвників. При нагріванні з нього дістають сульфат амонію, аміак, феноли, оцтову кислоту, етиловий та метиловий спирт, мастила, парафін, щавелеву кислоту, кормові дріжджі, активоване вугілля тощо.
Отже, горючі корисні копалини мають широкий спектр застосування в житті людини, а також велику гаму вироблених з них продуктів, які є незамінними в існуванні людини.
5.ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ПРИ ВИДОБУВАННІ ТА ГОСПО- ДАРСЬКОМУ ВИКОРИСТАННІ КОПАЛИН
5.1ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ПРИ ВИДОБУВАННІ ГОРЮЧИХ КОПАЛИН
Останніми десятиліттями перед багатьма країнами, серед яких і Україна, гостро постала проблема екологічної рівноваги в системі людина – довкілля. Одним з важливих чинників довкілля є геологічне середовище – мінеральна основа біосфери, основний постачальник енергетичних ресурсів.
Унаслідок трансформації прородно-техногенних (гірничо-виобувних, гірничо-переробних) та інших систем, їхньої ліквідації та післяліквідаційний період виникає низка проблем, пов’язаних з екологічним станом геологічного середовища. Тому актуальним є обґрунтування та створення нового напряму в науці – геологічної екології.
Усі корисні копалини знаходяться під землею. І щоб добути їх з неї треба застосовувати ряд різних машин та механізмів, які на завжди позитивно впливають на природу. Та й сама технологія видобутку не є завжди досконалою, що призводить до негативних наслідків.
Першою проблемою є експлуатація старих родовищ. У тих нафтогазоносних районах, де видобуток розпочався ще з ІІ половини ХІХ ст. (наприклад Україна), лишилось багато старих колодязів і свердловин. У більшості з них колони не цементовані, а заліплені глиною, в результаті чого порушується герметичність і нафта потрапляє в підземні води
Завантажити реферат