Сторінка
1

Система виробництва продукції овець

1. Породний генофонд овець України

2. Технологія виробництва продукції овець

1. Породний генофонд овець України

Вівчарство — традиційна галузь сільського господарства України. Розвиток культури вівчарства бере початок від знаменитих регул і маніфестів Петра І щодо тонкорунних овець, які в усі часи втілювали вершину селекційних досягнень і галузевої досконалості розведення овець в цілому. Маніфест від 15 червня 1724 р. представляє Україну як благословенний край з кліматом, особливо сприятливим для розмноження овець і виробництва добротної вовни. Від перших “вікон в Європу” до теперішнього часу вівчарство України пройшло тривалий шлях виробничого розвитку і господарської досконалості. Це — шлях створення переробною промисловістю вовни, налагодження підготовки фахівців високого рівня кваліфікації, забезпечення глибоких наукових досліджень, освоєння виробничої практики діяльності у вівчарстві, розробка організаційної системи забезпечення галузі в цілому. Весь цей процес мав значну історичну динаміку як в межах країни, так і на рівні міжнародних галузевих зв’язків. Європейська культура німецького вівчарства визначила основоположні принципи початкових етапів виробничої практики вівчарства України.

Породний генофонд овець України формувався за рахунок успіхів племінної роботи світового вівчарства і власних селекційних досягнень. Історія вівчарства налічує — 10 тис. років, тонкорунного — 5 тис. років.

Асканійська тонкорунна порода створена у 1925-1934 рр. В Асканії-Нові на основі схрещування місцевих тонкорунних овець (акліматизованих і поліпшених німецьких електоралей, негретті та електораль х негретті) з американським рамбульє. Області районованого розведення: Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська та Луганська. На цю породу припадає близько 38% загальної кількості овець в Україні. Кращі племінні заводи “Червоний чабан” і “Асканія-Нова” Херсонської та “Атманайський” Запорізької обл. Настриги чистої вовни у заводських стадах становлять 3,1-3,5 кг. Жива маса баранів-плідників — 115-125 кг, вівцематок 55-65 кг; настриг немитої вовни відповідно 14-16 і 6-7 кг; вихід чистого волокна — 55-60 та 50-55%; настриг чистої вовни — 8-10 і 3-3,5 кг; довжина вовни 10-11 та 9-10 см. Барани — рогаті, вівцематки — комолі. Жива маса ягнят при відлученні в 4-місячному віці становить 27-28 кг, молодняк у річному віці досягає 70-75% маси дорослих тварин.

Порода овець прекос (у перекладі з франц. прекос означає скоростиглий) створена наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. методом селекційного використання овець, одержаних від схрещування мериносів типу рамбульє та англійських напівтонкорунних м’ясних лейстерських у Франції (мерино-прекос) і мериносів, бордер-лейстерських та мерино-прекосів у Німеччині. Остаточно породу назвали мерино-фляйш, або прекос. Області районованого розведення: Харківська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Київська, Рівненська, Івано-Франківська. Настриги чистої вовни у заводських стадах досягають 2,5-2,6 кг. Жива маса баранів-плідників — 120-130 кг, вівцематок — близько 60-70 кг, настриги немитої вовни відповідно 10-12 і 15-5,5 кг; вихід чистого волокна — 50-55 і 40-52%; настриг чистої вовни — 6-8 і 2,5-2,8 кг, довжина штапелю — 9-10 та 8-9 см. Барани й вівцематки — комолі. Жива маса ягнят при відлученні в 4-місячному віці — 30-32 кг; молодняк у річному віці досягає 75-80% живої маси дорослих тварин.

Цигайська порода створена в давні часи народами Балканського півострова і малої Азії. На південь України завезена в ХІХ ст. переселенцями — болгарами з Бессарабії та румунськими кочівниками — вівчарями з Трансільванії. На основі селекції з використанням для ввідного схрещування англійської породи ромні-марш створено приазовський тип цигайських овець, що мають кращі показники м’ясної продуктивності і довшу вовну. Зона породного районування: Донецька, Автономна Республіка Крим, Одеська, частково Чернівецька, Херсонська, Запорізька обл. настриг чистої вовни становить 2,8-3,3 кг. Жива маса баранів-плідників — 110-120 кг, вівцематок — 55-65 кг. Настриг немитої вовни відповідно 9-10 та 4-5 кг, вихід чистого волокна — 60-65 і 55-60%; настриг чистої вовни 6-8 та 2,6-3,0 кг; довжина вовни — 10-11 і 8-9 см. Барани — рогаті, вівцематки — комолі. Жива маса ягнят при відлученні у 4-місячному віці — 28-30 кг; молодняк у річному віці досягає 70-75% живої маси дорослих тварин.

Українська м’ясо-вовнова порода овець з кросбредною вовною створена в кінці ХХ ст. в Асканії-Нова шляхом селекційного використання в процесі схрещування вівцематок асканійської тонкорунної і цигайської порід та напівтонкорунних баранів породи лінкольн. Порода вдало поєднує позитивні якості тварин вихідних популяцій: велику довжину і товщину волокон лінкольнів, підвищену щільність руна асканійських тонкорунних овець і високу адаптивну здатність цигаїв. Зона породного районування: Херсонська, Дніпропетровська, Одеська, Житомирська, Чернігівська, Волинська, Рівненська обл. тощо. У кращі роки настриг чистої вовни в заводських стадах становить 3,5-4,5 кг. Жива маса баранів-плідників — 120-130 кг, вівцематок — 65-75 кг, настриг чистої вовни відповідно 8-11 і 4-6 кг; довжина вовни — 18-20 та 14-15 см; тонина волокон — 46-44 та 48-46 якостей; вихід чистого волокна — 60-70%. Барани і вівцематки — комолі. Середньодобові прирости ягнят — 200-250, а молодняку — 120-150 г. У річному віці молодняк досягає 85-90% живої маси дорослих овець. При інтенсивній відгодівлі тварин середньодобові прирости досягають до 300 г, а жива маса молодняку в 9-місячному віці становить 45-50 кг.