Сторінка
1

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання. Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформа­цію, необхідну для управління і контролю. Для визначення ре­зультатів діяльності підприємства за звітний період дані по­точного обліку необхідно узагальнити в певній системі показ­ників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завер­шальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгал­терського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтер­ського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансо­вої, податкової, бухгалтерської.

Бухгалтерська звітність — це звітність, яка складається за даними бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка міс­тить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

v придбання, продажу і володіння цінними паперами;

v участі в капіталі підприємства;

v оцінки якості управління;

v оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;

v забезпечення зобов'язань підприємством;

v визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

v регулювання діяльності підприємства;

v інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих ко­ристувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з ураху­вання конкретних інформаційних потреб.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться до наданої інформації у фінансових звітах, є прав­диве відображення діяльності підприємства. Необхідною умо­вою такого відображення є забезпечення якісної характеристи­ки інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність.

Достовірність інформації значить, що вона не містить поми­лок і перекручень. Показники звітності повинні бути об'єк­тивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

Зрозумілість — інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою корис­тувачам, вона повинна містити дані про:

o підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого зна­ходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін.);

o дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного пе­ріоду, передбаченого Положенням (стандартом) 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у при­мітках до фінансової звітності;

o валюту звітності і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтер­ський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;

o облікову політику підприємства і її зміни (принципи оці­нки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

o іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідни­ми положеннями (стандартами).

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обо­в'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість кори­стувачам звітності порівнювати:

o фінансові звіти підприємства за різні періоди;

o фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної ін­формації попереднього періоду і розкриття інформації про об­лікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно на­водити всю числову інформацію за попередній період спосо­бом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказа­ти її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути ко­рисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітно­му періоді використовується для прогнозування його фінансо­вого стану, результатів діяльності і платоспроможності в май­бутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольня­ються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні пе­ріоди.

Невід'ємною умовою корисності фінансової звітності є своє­часність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоє­часно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання. Зайва де­талізація ускладнює складання звітності та її аналіз, викорис­тання в управлінні. Тому державним і громадських органам забороняється вимагати, а підпорядкованим підприємствам пода­вати звітність за незатвердженими формами.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

o обачність — застосування в бухгалтерському обліку ме­тодів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

o повне висвітлення — фінансова звітність повинна місти­ти всю інформацію про фактичні і потенційні результа­ти господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;