Сторінка
2

Всесвіт. Космічні системи. Галактика. Сонячна система та її будова

Здебільшого галактики трапляються невеликими групами, часто до обширних скупчень сотень і тисяч галактик. Наша Галактика входить до групи, що включає три гігантські спіральні галактики: наша Галактика, туманність Андромеди і туманність у сузір'ї Трикутника, а також 15 карликових еліптичних і неправильних галактик.

Згідно нових даних скупчення і групи галактик утворюють грандіозну систему Надгалактику. Окремі галактики при цьому, очевиидно, концентруються в деякій площині.

Сонячна система та її будова.

До складу Сонячної системи входить Сонце, планети, їх супутники, астероїди (малі планети), комети, метеорні потоки, метеорні тіла, міжпланетний газ. Тобто Сонце, 9 планет, 34 супутники планет, понад 1600 астероїдів. Ця система входить до складу величезної зоряної системи - Галактики і рухається навколо її центра за еліптичною орбітою зі швидкістю 250 км/с, здійснюючи повний оберт за 200 .250 млн.років. Галактика в плані має форму закрученої спіралі, в середині одного зі спіральних витків розміщується Сонце. Профіль Галактики дископодібний. Діаметр диска становить близько 100 тис.світлових років, максимальна товщина - близько 20 тис.світлових років. Вважається, що вся Сонячна система виникла 4,5 млрд. років тому з газопилової області. Сонячна система складається з трьох великих областей. До першої (групи планет земного типу) належать 4 кам’янисті внутрішні планети – Меркурій, Венера, Земля, Марс. Пояс астероїдів відмежовує їх від 4 гігантських зовнішніх газових планет (Юпітера, Сатурна, Урану і Нептуна). Плутон не належить до жодної з цих груп. Він знаходиться за межами орбіти Нептуна у великій області, де розсіяні малі холодні світи, до яких, крім Плутона, входять і льодяні комети. Сонячна система

Усі планети обертаються навколо Сонця в одному напрямку по орбітах, близьких до колових. Площини обертання планет Сонячної системи майже співпадають. Найбільше відрізняється площина орбіти Плутона, яка нахилена до земної під кутом 17°. Середня швидкість руху планет по орбітах зростає з наближенням до Сонця. У Меркурія, планети, що найближче знаходиться до Сонця, орбітальна швидкість руху складає 47,8 км/с, Венери - 35, Землі - 29,7, Марса - 24,1, Плутона - 4,7. Відстані планет від Сонця вимірюються в астрономічних одиницях (одна астрономічна одиниця дорівнює середній відстані між Землею і Сонцем, це приблизно 149,6 млн.км). Планети обертаються навколо своїх осей за напрямком, що збігається з напрямком обертання Сонця (виняток становлять Венера та Уран), але з різними швидкостями. Земля здійснює повний оберт навколо осі за 23 год. 56 хв., 4 с., Меркурій - приблизно за 59 земних діб. Період обертання Марса є близьким до Землі і складає 24 год. 37 хв., 23 с., Венера обертається за 243 земних доби.

Різні діаметри планет та їхня відстань до Сонця зумовлюють відмінності у масі, будові їхніх поверхонь і надр, густині речовин, їхньому фізичному стані, складі і щільності планетних атмосфер. Неоднакова відстань планет до Сонця впливає на тривалість їхнього року і швидкість орбітального руху. Різною є і тривалість доби на планетах.

Література

1.Бойко Р.Д. Загальне землезнавство. Навчальний посібник для студентів І курсу географічних спеціальностей вузів. - Тернопіль, 1998. - 193 с.

2.Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. - 575 с.

3.Криволуцкий А.Е. Голубая планета: (Земля среди планет. Геогр.аспект).-М.:Мысль, 1985. - 335 с., ил.

4.Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія: Підручник. - К.: Либідь, 2003. - 480 с.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Астрономія, авіація, космонавтика»: