Сторінка
8

Соціальна філософія. Людина і природа

Яка ж мета, завдання і підсумки екологічної освіти? Екологічні питання стосуються кожного, хто живе на Землі. Тому, саме поняття екологічна освіта не може мати жодних обмежень: статі, віку, соці­ального статусу тощо. Кожна людина повинна підтримувати рівно­вагу між середовищем проживання і природою, запобігати можли­вим небезпекам. Екологічна освіта - свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище на протязі усього життя. Основна її мета: формування уявлень про навколишнє середовище, у специфі­ці його внутрішніх відносин, характер антропогенного впливу на нього, а також принципах гармонійного розвитку людини і природ­ного середовища. Отже, екологічна освіта включає певне знання при­роди, характер антропогенного впливу на неї і формування поведін­ки, спрямованої на збереження, збагачення і розвиток природного середовища. Таке розуміння змісту екологічної освіти, безперечно, вимагає обширних знань. Тому її важливо розпочинати з раннього дитячого віку. Освіта ця повинна охоплювати усі існуючі форми загальноосвітньої та професійної школи, різноманітні види і форми підвищення кваліфікації і продовжуватися до глибокої старості.

Екологічна освіта і виховання має спиратися на таких методоло­гічних засадах: по-перше, світ матеріальний і є системою взаємозв'яза­них і взаємообумовлених елементів; по-друге, суспільство - резуль­тат еволюції матерії, тому суспільство і природа характеризуються взаємозв'язком і відмінностями; по-третє, коеволюція - специфічний вид розвитку, що визначається об'єктивними і суб'єктивними переду­мовами; по-четверте, незворотні біосферні зміни, небезпечні для сус­пільства, є результатом непродуманого антропогенного впливу на при­родне середовище, а не виступають як об'єктивна необхідність технологічного способу виробництва. Виконання вимог методологіч­них засад уможливлює виконання Декларації РІО по навколишньому середовищу і розвитку, де, серед іншого, записано, що мир, розви­ток і захист навколишнього середовища взаємозв'язані і нероздільні. В сучасних умовах в Україні екологічній освіті і вихованню при­діляють багато уваги. Захист і охорона природи і навколишнього середовища - конституційний обов'язок усіх, хто живе на її терито­рії. Існує струнка програма екологічного знання у системі дошкіль­ної, загальної, вищої і середньої спеціальної освіти. З метою форму­вання екологічної культури молодого покоління педагогічні колективи вирішують такі завдання: засвоєння основних ідей, понять, уявлень і наукових фактів; розуміння багатосторонньої цінності природи; ос­мислення екологикоетнічної цілісності нації; оволодіння прикладни­ми знаннями, вміннями і навичками природокористування, свідоме дотримання норм поведінки у природі; не байдуже ставлення до дій тих людей, які шкодять природі та ін. Нині в Україні реалізуються завдання комплексної екологічної реформи. В її основі лежить загаль­на всебічна екологізація економіки, суть якої полягає у здійсненні принципово нової політики використання природних ресурсів. Вода, ґрунти, повітря, корисні копалини, що використовуються у вироб­ництві, мають певну вартість і компенсуються. Це дозволяє державі здійснювати збалансовану політику використання і відновлення при­родних ресурсів, знайти значні кошти на підтримку всієї системи екологічної освіти і виховання молоді. У формуванні нової екологіч­ної свідомості у підростаючого покоління, реалізації державних і міждержавних екологічних програм велика роль належить громадсь­ким екологічним формуванням.

Міжнародна громадська думка проявляє все зростаючий інтерес до проблем охорони біо­сфери, встановлення гармонії у стосунках між людиною і природою. Рік у рік зростає кількість прихильників екологічних організацій, збільшується їх внесок у вирішення глобаль­них екологічних проблем. Так, якщо на початку 70-х років відомо 2500 екологічних рухів, що заявили про себе, то в 80-х роках їх нара­ховувалось вже 15 тисяч, а ще через десять, тобто на початок 90-х років - майже 20 тисяч. Про масштаби екологічного руху в світі свідчать і такі дані: в Україні мільйони людей різного віку беруть активну участь у захисті навколишнього середовища, діє понад 1500 екологічних товариств, колективів, клубів, створено Національний екологічний центр; в Італії налічується близько мільйона членів еко­логічних організацій; в Федеративній республіці Німеччини є до трьох мільйонів членів різноманітних товариств і об'єднань, руху «зелених»; в Англії - п'ять мільйонів учасників руху «зелених». Відомі організації «Грінпіс», «Екофорум за мир», центр «За нашу спільну справу» відзначаються глибоким і принциповим підходом в екологічній діяльності, поширенні екологічних знань.

Різноманітні екологічні товариства, об'єднання, організації і рухи дедалі більше тиснуть на вирішення урядами Заходу і Сходу еколо­гічних проблем. Народи світу активно виступають проти ядерної зброї, ядерної енергетики, за поліпшення якості міського середовища, беруть участь у екологічній освіті виховання, інформуванні населен­ня та ін. Під впливом світової громадської думки, тиском екологіч­них товариств, організацій і об'єднань зміцнюється міжнародне спів­робітництво країн Заходу і Сходу у вирішенні питань захисту навколишнього середовища. У цьому велика роль належить Органі­зації Об'єднаних Націй. З її ініціативи і під її керівництвом прово­дяться наукові конференції, міжнародні семінари, «круглі столи», форуми з екології. ООН прийняла Програму про навколишнє сере­довище людини, яка має велике значення для зосередження уваги світової громадської думки на зростаючій небезпеці, що загрожує людству внаслідок порушення екологічної рівноваги.

Політичні конфлікти між державами дедалі більше знаходять своє розв'язання мирними засобами. Виразніше проявляється тенденція співробітництва різних країн у збереженні навколишнього природ­ного середовища. Зростає кількість підстав для висновку про екологізацію теорії і практики міжнародних відносин. Це знаходить прояв у орієнтації діяльності міжнародних організацій на вивчення еколо­гічних ситуацій у регіонах і прийнятті практичних заходів для її поліпшення, а також у системі програм з екології. Так, цілий ряд міжнародних організацій і фондів надають допомогу у ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи. Діяльність численних неурядо­вих екологічних формувань, активна міжнародна практика охорони біосфери, що підкріплюється правовими нормами, дає надію, що люд­ство не загине внаслідок екологічного хаосу.