Сторінка
1

Податки в системі фінансових відносин підприємства

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподат­кування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, не­обхідності вирішення конкретних економічних і соціальних за­вдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийнят­тям 25 червня 1991 p. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподатку­вання, перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 p. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті закону дається більш повне і чітке визна­чення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єїста оподаткування;

обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів подат­ків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних ці­льових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обоє 'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та ін­вестиційної активності;

— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

— обов'язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри­мінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати;

— компетентність;

— єдиний підхід;

— доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів що­до окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподат­кування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис1. зображено підсистему оподаткування підприємств, на підставі Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лю­того 1997 p., а також пізніших доповнень до нього.

Підприємства — суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержа­вні податки і збори включають:

— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за зем­лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акци­зний збір, мито];

— збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держа­вного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори;гербовий збір);

— відрахування на фінансування автомобільних доріг, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької дія­льності.

Місцеві податки і збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки; за пар­ковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і роз­витку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Час­ті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, ос­новним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулююча функція основних податків. По-третє, система в ці­лому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами.

Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата.

Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.

Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулююча функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.