Сторінка
1

Суб’єкти інвестиційної діяльності

.

1. Класифікація суб‘єктів інвестиційної діяльності.

2. Держава як суб‘єкт інвестиційної діяльності. Державне регулювання інвестиційної діяльності.

3. Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес.

Ключеві слова:

Суб’єкти інвестиційної діяльності, учасники інвестиційної діяльності, класифікація інвесторів, стратегічний інвестор, портфельний інвестор, державний інвестор, держава-інвестор, інвестиційна концесія, регулювання інвестиційного процесу, реструктуризація, кредитна експансія, державний кредит, інвестиційні банки, інноваційний фонд, інвестиційні компанії, акції. Іноземні інвестиції, державні інвестиції, приватні інвестиції, прямі

1. Класифікація суб‘єктів інвестиційної діяльності.

До суб‘єктів інвестиційної діяльності віднесено інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій.

Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та учасниками) можуть бути громадяни та юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів.

Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестор визначає мету, направлення та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не вправі втручатися в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенції.

Як передбачено в законі, інвестори можуть виступати в якості:

- покупців (якщо він купляє страхові поліси, ощадні сертифікати комерційних банків і т.п.);

- продавців;

- замовників (під час укладення договору-підряду на будівництво);

- кредиторів.

Інвесторам в умовах ринку надається широке коло повноважень у відповідності з їх економічною самостійністю. Це, перш за все, визначення цілей, направлення, видів та обсягів інвестицій, визначення складу інших учасників інвестиційної діяльності. Законодавством передбачена заборона втручання державних органів та посадових осіб в реалізацію договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності.

2. Держава як суб‘єкт інвестиційної діяльності. Державне регулювання інвестиційної діяльності.

Держава виступає в ролі інвестора:

§ як інвестор – держава приймає на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер і у відповідності з законодавством може бути вироблена на державних підприємствах, або на підприємствах приватизація яких буде проводитися найближчим часом;

§ фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та споживачем продукції (оборонна промисловість, об’єкти державної інфраструктури, магістралі, термінали);

§ функції інвестора в соціальній сфері, особливо при фінансуванні продукції агропромислового комплексу;

§ держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається спад виробництва (агрегати, вузли, запасні частини, які споживаються вітчизняними підприємствами);

§ держава може інвестувати розвиток виробництв, доцільність яких обгрунтовується ринковою кон’юнктурою (з метою отримання прибутку).

Держава здійснює вплив на інвестиційну діяльність як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано – через свої інститути (органи виконавчої влади, Національний банк, Фонд Державного майна, інноваційний фонд, інші позабюджетні фонди, антимонопольний комітет, органи держарбітражу.

Грошово-кредитне регулювання інвестиційних процесів здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Грошово-кредитна політика НБУ в залежності від стану економіки проводиться або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції.

Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон’юнктуру ринку, розширити обсяги виробництва, збільшити зайнятість тощо.

Кредитна експансія – інтенсивне розширення кредитних операцій з метою одержання прибутку. К. е. Включає зниження офіційних ставок центральних банків і розширення лімітів на їх облікові та ломбардні операції, зміну норм обов’язкових резервів (або відміну обов’язкових резервів) кредитних установ, купівлю цінних паперів на відкритому ринку, розширення купівлі у комерційних банків іноземної валюти і зниження процентної ставки по цих операціях, відміну кількісних обмежень на кредити.

Кредитна рестрикція. Політика кредитної рестрикції проводиться з метою втримання інвестиційної діяльності. Подорожчання кредитних ресурсів змушує інвесторів до вкладень тільки в найбільш ефективні, прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню коштів на депозити фінансово-кредитних установ.

Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:

- державне кредитування

- державні позики

- роздержавлення та приватизація

- податкове регулювання

- амортизаційна політика