Сторінка
5

Роль фінансів та кредиту в умовах формування ринкового середовища

- по-друге, кредит активно використовується при придбанні цінних паперів підприємствами;

- по-третє, кредит залучається у фінансування інвестицій та інновацій і, отже, зростає його роль в забезпеченні і прискоренні науково-технічного прогресу. Проте в умовах високої інфляції можливості кредиту у стимулюванні науково-технічного прогресу різко зменшуються, оскільки впровадження нової техніки внаслідок його постійного подорожчання скорочується, а можливі строки надання кредиту значно менші від періоду окупності затрат;

- по-четверте, кредит може активно використовуватись як джерело викупу приватизовуваних підприємств;

- по-п’яте, рель кредиту у зовнішньоекономічному обороті підприємств через механізм стимулювання росту експортного потенціалу підприємства зростає, сприяючи тим самим накопиченню валютних ресурсів.

Можна виділити такі види кредитів, які надаються підприємству:

- банківський;

- комерційний (товарний);

- державний;

- лізинговий.

Класифікація кредитів комерційних банків.

Позички банків класифікувати за:

- призначенням та характером використання позичених коштів;

- наявністю та характером забезпечення;

- строками використання;

- методами надання та способами погашення;

До банківських послуг, що мають кредитний характер, також належить:

- акцептний кредит;

- авальний кредит;

- обліковий кредит;

- факторинг.

За призначенням та характером використання коштів розрізняють:

- кредитування оборотних коштів;

- кредитування основних фондів;

- сільськогосподарські позички;

- будівельні позички;

- позички небанківським фінансовим закладом;

- позички державним закладам та органам управління.

За наявністю та характером забезпечення:

- забезпечені (ломбардні) позички;

- незабезпечені (бланкові) позички.

Формами забезпечення зобов’язань з повернення кредиту можуть бути:

- застава майна позичальника;

- гарантія чи поручництво;

- перевідступлення на користь банку контрактів, вимог та рахунків позичальника до третьої особи;

- договір страхування відповідальності позичальника з несплати заборгованості за кредитом;

- транспортні та товарні документи;

- цінні папери;

- інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

За строком використання позички поділяють на:

- термінові;

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові;

- безтермінові;

- просторічні;

- відстрочені.

За методами надання розрізняють позички, що надаються:

- в одноразовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантовані (резервні) кредити:

- із заздалегідь обумовлено датою надання;

- із наданням при виникненні необхідності.

За способами погашення розрізняють позички, що погашаються:

- поступово;

- одночасною сплатою після закінчення строку;

- відповідно до особливих умов, передбачених у кредитній угоді.

За характером та способом сплати проценту існують позички з:

- фіксованою процентною ставкою;

- плаваючою процентною ставкою;

- сплатою процентів у міру використання позичених коштів;

- сплатою процентів одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів позички поділяються на:

- такі, що надаються одним банком;

- консорціальні;

- паралельні.

Етапи процесу кредитування:

- розглядання кредитної заявки;

- попередня бесіда з позичальником;

- вивчення кредитоспроможності клієнта;

- оцінка ризику з позики;

- переговори про укладання кредитної угоди;

- затвердження кредитним комітетом;

- підписання кредитної угоди.

2.2. Методика оцінки платоспроможності позичальника та порядок надання кредиту.

Підприємство, яке бажає отримати кредит, подає до банку кредитну заявку з інформацією про:

- мету кредиту;

- суму кредиту;

- строк користування кредитом;

- конкретні дати погашення;

- коротку характеристику заходу, що кредитується, та економічний ефект від його здійснення.

На вимогу банку позичальник надає, крім заявки, інші матеріали:

- копії установчого договору, статуту або інших документів, що підтверджують його правоздатність в отриманні кредиту;

- техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) заходу, що кредитується, з розрахунками надходжень, які очікуються від його реалізації;

- копії контрактів, угод, інших документів, що стосуються даного заходу;

- зобов’язання із забезпечення своєчасного повернення кредиту (угода застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво тощо);

- бухгалтерську звітність, звіт про прибутки та збитки, декларацію про доходи, виписки з рахунків, що відкриті в інших банках.

На основі наданої інформації банк:

- вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;

- оцінює ділову репутацію та імідж підприємства;

- аналізу кредитоспроможність підприємства, поглиблено досліджує його фінансовий стан і ступінь ризику неповернення позики;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту;

- відвідує підприємство (при необхідності).

Вирішальне значення при видачі кредиту підприємству здійснюють підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності. Кредитоспроможність підприємства означає його здатність повністю і в строк розраховуватись за всіма борговими зобов’язаннями.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обо­ротних засобів, результати фінансової діяльності підприємства. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності і побудови балансу, галузевих особливостей, форми власності.

Вітчизняна методика оцінки фінансового стану пози­чальника включає поєднання об'єктивних аналітичних даних, сформованих на основі бухгалтерського обліку і звітності (ф. №1 і №2), та суб'єктивних даних, що формуються експертами (керівниками відповідних управлінь). Цим забезпечується єдиний підхід та обґрунтованість при вирішенні питань оцінки платос­проможності позичальника і доцільності надання йому позик.

Аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальни­ка дає можливість не тільки здійснити експрес-аналіз фінансового стану позичальника, а й виявити негативні тенденції в його фінан­сово-господарській діяльності в цілому і здійснити прогнозування розвитку діяльності підприємства в майбутньому. Це надасть можливість своєчасно вносити корективи в кредитні взаємовідно­сини банку та позичальника. Установи банку повинні здійснюва­ти оцінку фінансового стану позичальника перед наданням йому позики, а в подальшому – щоквартально для визначення групи ри­зику та розміру відрахувань до загального та спеціального резервів згідно з "Положенням про порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків", затвердженого Національним банком України.