Сторінка
5
Черговi, продовжувальнi i додатковi заходи з асигнувань ( як i iншi законопроекти, що стосуються витрачання коштiв) пов'язанi з резолюцiєю про бюджет через процедуру, визначену "Пунктом 302" i "Пунктом 602" Закону Конгресу про бюджетнi повноваження вiд 1974 року. Пiсля ухвалення резолюцiї про бюджет загальна сума витрат розподiляється серед комiтетiв з бюджетних асигнувань Палати Представникiв i Сенату ( а також iнших комiтетiв, що володiють повноваженнями щодо витрачання коштiв). Пiсля цього комiтети з бюджетних асигнувань здiйснюють подальший розподiл видiлених їм сум мiж 13 своїми пiдкомiтетами. Коли Палата Представникiв розглядає який- небудь захiд, пов'язаний iз асигнуваннями, передбаченi у ньому витрати порiвнюються iз сумою, видiленою вiдповiдному пiдкомiтетовi. За деяких обставин розгляд заходу, пов'язаного з асигнуваннями, може бути заблокований шляхом висунення зауважень проти на тiй пiдставi, що полiтику, накреслену бюджетною резолюцiєю, було б порушено. Проте у бiльшостi випадкiв законопроекти про бюджетнi асигнування вiдповiдають вимогам пункту 302 (або 602) про перерозподiл сум, призначених до витрат.
Прийняття рiшення щодо заходiв, пов'язаних засигнуваннями, iнодi затримується через нездатнiсть Конгресу своєчасно ввести в дiю закон, що дав би дозвiл на здiйснення витрат. Санкцiонуюче законодавство є законодавством, яке: (1) створює програму або агенство, а також умови, на яких вони працюватимуть, i (2) санкцiонує законодавче затвердження асигнувань для цiєї програми або агенства. Санкцiонуюче законодавство може брати початок в Палатi Представникiв або у Сенатi i може розглядатися будь-коли протягом року. Вплив санкцiонуючого законодавства на бюджет залежить вiд того, чи обмежується воно дозволом тiльки на дискрецiйнi витрати (фiнансування яких забезпечують закони про щорiчнi асигнування), чи й на витрати, здiйснюванi поза законодавчими рiшеннями про бюджетнi асигнування, якi самi дають урядовим установам можливiсть брати зобов'язання.
Регламенти Палати Представникiв i (меншою мiрою) Сенату вимагають, щоб урядовi агенства i програми були управомоченi за законом ще до видiлення їм асигнувань. Багато агенств i програм отримали тимчасовий дозвiл, який має поновлюватися щорiчно або через кiлька рокiв. Нерiдко буває, що Палата Представникiв i Сенат нехтують або не дотримуються положень своїх регламентiв, спрямованих проти законодавчо несанкцiонованих асигнувань на поточнi програми, якi ще не були повторно санкцiонованi.
Законопроекти про узгодження та iншi заходи, що торкаються бюджету. Щорiчнi асигнування затверджуються лише щодо приблизно половини усiх федеральних витрат; решту значною мiрою визначають постiйнi асигнування та iншi засоби фiнансування, якi не потребують щорiчного затвердження Конгресом. На додачу, щорiчно встановлювана сума доходiв визначається, головно, чинними законами. Це означає, що Конгрес не може забезпечувати виконання своїх бюджетних рiшень шляхом простого порiвняння сум у новому законодавствi з обсягами, встановленими в своєму варiантi бюджету. Тi роздiли бюджету, якi регулюються чинним законодавством, контролюються перш за все через згадану вище процедуру узгодження. Комiтети, якi мають керуватися положеннями про узгодження, у бiльшостi випадкiв мають граничний термiн, до настання якого вони повиннi опрацювати змiни до iснуючого законодавства. Рекомендацiї цих комiтетiв, як правило, зводяться в комплексний законопроект про узгодження Комiтети Конгресу можуть також опрацьовувати законодавчi акти, якими змiнюються закони про витрати i доходи (наприклад тi, що передбачають виплати певним верствам населення) зi своєї власної iнiцiативи. Якщо вони роблять це, то суми доходiв i витрат, якi, за оцiнками, мають стати наслiдком законодавчого затвердження цього заходу, порiвнюються з розподiлом коштiв вiдповiдно до резолюцiї про бюджет або пункту 302 (або 602). За певних обставин вiдмiннiсть вiд обсягiв, закладених у бюджет, може призвести до блокування розгляду законодавчих актiв шляхом висунення зауваження проти.
Незважаючи на те, що вони зобов'язанi виконувати рiшення Конгресу, урядовi агенства, як правило, мають деяку свободу дiй у витрачаннi коштiв, оскiльки асигнування здiйснюються за загальними напрямками. Агенства здебiльшого зважають на фiнансовi плани i плани програм, якi вони подають комiтетам Конгресу, однак досить часто вони "перекидають" кошти, (використовуючи їх з iншою, нiж передбачено, метою в межах того ж самого рахунку) або вдаються до iнших засобiв для покриття непередбачених витрат чи адаптацiї до умов, що змiнюються. Деякi такi перенесення коштiв вимагають погодження з комiтетами з розподiлу бюджетних асигнувань або з питань законодавства.
Урядовi агенства не можуть витрачати асигнованi кошти, поки АБУ їх не розподiлить. Закон про подолання бюджетного дефiциту вимагає, щоб АБУ розподiляло цi кошти для запобiгання необхiдностi iснування дефiцитного бюджету чи потребi у додаткових асигнуваннях, або для досягнення найбiльш ефективного i ощадливого використання коштiв. АБУ розподiляє наявнi кошти за часовими перiодами (такими, як квартали або мiсяцi) або проектами, пiсля чого агенства видiляють одержанi в результатi розподiлу кошти своїм адмiнiстративним пiдроздiлам. Загалом агенствам не дозволяється витрачати понад видiленi АБУ або розподiленi серед своїх пiдроздiлiв суми.
Коли президент або iнший чиновник виконавчої влади вилучає кошти, видiленi Конгресом, вiн застосовує процедуру, запроваджену Законом про контроль над використанням бюджетних коштiв вiд 1974 року. Якщо президент хоче затримати здiйснення деяких зобов'язань або видаткiв, вiн пропонує вiдстрочку, але може зробити це лише з огляду н причини, передбаченi Законом про подолання бюджетного дефiциту. Вiн не може запровадити вiдстрочку з полiтичних причин. Якщо президент хоче анулювати асигнування, вiн повинен запропонувати процедуру скасування. Якщо Конгресовi не пощастить скасувати цi кошти протягом 45 днiв, президент мусить розблокувати їх. Начальник головного бюджетно- контрольного управлiння наглядає за дотриманням Закону про контроль над використанням бюджетних коштiв.Прикiнцевим етапом бюджетного процесу є аналiз i аудит. Вiдповiдно до принципу "внутрiшнього контролю" забезпечувати обгрунтованiсть i ефективнiсть своїх витрат у першу чергу мають самi урядовi агенства. Вiд них вимагається мати системи облiку i проводити аудиторськi перевiрки своїх видаткiв згiдно iз стандартами, оприлюдненими ГБКУ.
Список використаних джерел
1. Конституція США
2. Закон Конгресу від 20.02.1981 “ Про збалансованість бюджету і максимальні розміри бюджетного дефіциту (Грема-Радмена-Холлінгза)”
Завантажити реферат