Сторінка
11

Бюджетне планування та прогнозування, напрямки їх удосконалення

Сума субвенцій на програми соціального захисту району складає всього 11136,9 тисячі гривень, в тому числі на оплату пільг та субсидій на житлово-комунальні послуги – 4839,7 , тисячі гривень на допомоги сім’ям з дітьми в сумі 6297,2 тисячі гривень.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” у розрахунках районного бюджету на 2005 рік враховано резервний фонд в сумі 217,1 тисячі гривень.

Керуючись ст. 24 Бюджетного кодексу України встановлено, що нерозподілений резерв видатків для бюджетів міст районного значення, селища, сіл розподіляється в розмірі 1 (одного) відсотка від загальної суми видатків, що враховуються при визначенні трансфертів.

Розрахунок обсягів видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні дотації вирівнювання або коштів, що передаються до районного бюджету, здійснювались із застосуванням удосконалених формул, на основі затверджених постановою Кабінету Міністрів України 31 грудня 2004 року № 1782 “Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотації вирівнювання та коштів, що передаються до відповідного місцевого бюджету) між районним бюджетом або міським бюджетом м. Севастополя, міст республіканського, Автономної Республіки Крим чи обласного значення, якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища, та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань” та розпорядження райдержадміністрації від 11 січня 2005 року № 9 „Про порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл та селищ”.

Розділ 3. ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

3.1. Переваги бюджетного планування

Середньостроковий підхід до бюджетного планування має наступні загальновизнані переваги:

· попередні оцінки (хоча вони й не мають природи юридичних зобов’язань) є проголошенням намірів уряду щодо майбутнього витрачання коштів;

· цей підхід обмежує ступінь свободи дій уряду при прийнятті рішень у галузі фіскальної політики;

· збільшує можливість розподілу ресурсів, згідно єдиних чітко визначених принципів, даючи змогу уряду робити чіткі зобов’язання щодо майбутніх видатків;

· стимулює підвищену увагу щодо функціонування розпорядників бюджетних коштів, яке базується на результатах їх діяльності;

· чітко визначені середньострокові прогнози, засновані на комплексі заходів економічної політики можуть проілюструвати наслідки цієї політики та надати інформацію щодо цілого ряду заходів, необхідних для досягнення середньострокових цілей фіскальної політики;

· найбільш передовий досвід розвинутих країн свідчить, що бюджетне планування на багаторічній основі формалізується у бюджетному процесі, а вимога щодо його здійснення досить часто прямо передбачається у законодавстві про бюджетну систему.

3.2.Недоліки, слабкі сторони, бюджетного планування. Водночас, бюджетне планування на багаторічній основі має певні недоліки, які можуть бути поділені на такі категорії:

· Може існувати тенденція до переоцінки майбутнього зростання економіки. Вона може мати наслідком надмірні прогнози щодо ресурсів та тиск на видатки;

· Органи місцевого самоврядування можуть розглядати прогнозовані для них видатки як фактично надані суми. Це створює обмеження щодо кінцевого перегляду видатків, якщо економічні припущення, на основі яких було зроблено асигнування, виявляться неправильними;

· Бюджетне планування на багаторічній основі, виражене у реальних термінах (аніж у номінальних), передбачає автоматичне уточнення прогнозованих видатків у разі підвищення цін. Це створює тиск на фінанси.

· Існує занепокоєння, що економічна непередбачуваність може зробити основні напрямки майбутньої фіскальної політики ненадійними.

Слід підкреслити, що деякі із наведених вище недоліків засновуються на тому факті, що найперші системи багаторічного бюджетного планування запроваджувалися протягом 1960-х та 1970-х років.

3.3. Місце бюджетного регулювання в бюджетному процесі, та заходи щодо удосконалення районного бюджету

Бюджетне регулювання — це система передачі частки кош­тів вищих бюджетів для збалансування нижчих бюджетів. Воно відбиває економічні відносини, пов'язані з територі­альним розподілом та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення від­повідних адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні у практиці бюджетного планування використовують­ся три основні форми регулювання:

- система процентних відрахувань нижчим бюджетам;

- дотації;

- субвенція.

Іншою формою бюджетного регулювання є дотація, що є наданням прямої грошової допомоги нижчим бюджетам за рахунок коштів вищих бюджетів. Дотація надається, як правило, у разі, коли виділених відрахувань недостатньо для повного збалансування нижчих бюджетів. Негативна ознака дотації проявляється у тому, що зменшується зацікавленість органів, які отримують дотацію у мобілізації доходів

Третя форма бюджетного регулювання субвенцію. Під субвенцією розуміють надання допомоги нижчим бюджетам, на заздалегідь передбачені цілі. Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв'язку з нерівномірністю їхнього розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов'язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій.

Вихідними складовими фінансового процесу є фінансове планування й прогнозування. Саме за його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму. У процесі фінансового планування й прогнозування визначають обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення. Проте для здійснення запланованих показників треба насамперед вдосконалювати методику й методологію фінансового планування та прогнозування. Фінансове планування повинно базуватися на достовірній інформації, передусім на правильно визначених макроекономічних показниках, таких як обсяги валового внутрішнього продукту, фонду оплати праці, прибутку тощо.