Сторінка
3

Словник бюджетної термінології

Бюрократ — у позитивному розумінні, за німецьким соціологом М. Вебером, — висококваліфікований професійний фахівець державної служби, який володіє спеціальними знаннями, технологіями управління та правилами приймання рішень, має розвинене почуття гідності, політичне нейтральний захисник державних інтересів; — у негативному розумінні — функціонер державного апарату (від сановника високого рангу до рядового службовця, в основі поведінки якого є мотивації посилення своєї влади та впливу з метою здобування бюрократичної ренти).

Бюрократична рента — вигоди матеріального і нематеріального характеру, що дістаються бюрократу завдяки його повноваженням та можливостям приймати рішення стосовно певних питань, які входять у коло діяльності державної установи.

Бюрократія — управлінський апарат і службовий персонал у системі державних установ, який впливає на прийняття рішень і стан справ.

836

В

Словник бюджетної термінології

Ваучер (гоиспег) — у західній практиці метод надання державою певних благ у натуральній формі (товарів або послуг), за допомогою якого індивіди-реципієнти одержують кошти в безготівковій формі на придбання саме цих благ. Наприклад, освітній В. може бути витрачений лише на оплату навчання.

Взаємні розрахунки — передання коштів з одного бюджету до іншого для відновлення збалансування цих бюджетів у зв'язку з перерозподілом між ними доходів або видатків після затвердження бюджету.

Взаємозалік коштів — операції з фінансування видатків у рахунок погашення недоїмки за належними до бюджету платежами, які проводяться між розпорядником бюджетних коштів і платником податків у межах не проведених на дату взаємозаліку видатків або не використаних на цю дату асигнувань, на суми, що не перевищують розміру недоїмки платника з відповідних видів податків.

Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу, та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать видатки на придбання основного капіталу; створення державних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів; капітальні трансферти.

Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Викуп державного боргу — виплата коштів власникам державних цінних паперів при настанні терміну їх погашення.

Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Відомча структура класифікації видатків бюджету — групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань між міністерствами і відомствами — безпосередніми отримувачами коштів із бюджету на заплановані заходи.

Відомчий бюджетний контроль — контроль, який здійснюється контрольно-ревізійними управліннями чи відділами міністерств і відомств. Передбачає перевірку цільового використання коштів, ви-

Словник бюджетної термінології

837

ділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які підпорядковуються міністерству чи відомству.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв'язку із залученням їх коштів на внутрішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та виконання державних програм і замовлень.

Внутрішньогосподарський бюджетний контроль — перевірка розрахунків з бюджетом за податками і платежами та використання виділених бюджетних коштів, яка здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ.

Гарантована позика — 1) форма державного кредиту, погашення суми і сплата процентів за яким забезпечується заставою державного майна або певними доходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні окуплені місцеві інвестиційні проекти.

Головний розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі його керівника, якому надане головне право розпоряджатися виділеними бюджетними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за бюджетним призначенням.

Граничні величини державного боргу і фіскального дефіциту (Маастрихтські критерії) — граничне припустимі показники державного боргу (валового боргу сектору державного управління) — 60 % до ВВП і фіскального дефіциту (сектору державного управління) — З % до ВВП, які встановлені Маастрихтською угодою для країн — членів Європейського Союзу як критерій їх участі в Європейському валютному союзі.

Д

Декрементальне бюджетування — складання і виконання бюджетів (кошторисів) з деяким зменшенням бюджетних призначень порівняно з попереднім періодом.

Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надходять у тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов перераховуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального фонду.

Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їхніх збитків.

Державна позика — залучення державою коштів від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах повороткості, терміновості і платності.

Державна субвенція — цільове виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і

838

Словник бюджетної термінології

проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів. За міжнародною термінологією — це зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається за певної участі у фінансуванні з боку отримувача.

Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам.

Державний грант — державне замовлення на виконання наукових досліджень і розробок.

Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів — автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб-платників; містить загальні відомості про громадян, дані про отримані ними доходи і сплачені суми прибуткового податку.