Сторінка
3

Проблема конвертованості національної валюти та шляхи їх вирішення

Тому для нормального функціонування механізму конвертова­ності національної валюти країна повинна мати достатні валютні резерви, а також більш-менш вільний доступ до надійних джерел позикових коштів, за рахунок яких вона могла б витримувати фінан­сові напруження рівноваги свого платіжного балансу. Саме цим можна пояснити неодночасність переходу більшості розвинених країн Заходу до режиму конвертованості своїх валют, а також різні сту­пені та форми конвертованості, притаманні цим валютам.

Так, основна група західноєвропейських країн змогла взяти на себе зобов'язання утримуватися від застосування торговельних і платіжних обмежень за поточними комерційними операціями згідно зі Статутом Міжнародного валютного фонду (стаття VII) лише в лютому 1961 p. Це Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Бель­гія, Нідерланди, Швеція, Ірландія і Люксембург. Тобто лише через 15 років після закінчення Другої світової війни цим країнам вдалося відновити конвертованість своїх валют.

Інші держави підійшли до цього ще пізніше. Японія, наприклад, запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 p., Данія — у 1967, Фінляндія — у 1979, Іспанія — у 1986, Туреччина — у 1990 p. Біль­шість національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише за поточними комерційними операціями, зберігаючи різні обме­ження на операції, пов'язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними переміщеннями капіталу.

Лише приблизно 15 країн змогли поширити режим вільної кон­вертованості своїх валют на всі види зовнішньоекономічних опера­цій. Серед них — США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Канада, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія та деякі арабські нафтодобувні країни. І тільки нещодавно до них змогли приєднатися Франція та Італія, які до останнього часу збері­гали деякі обмеження на операції, пов'язані з рухом капіталів. Але й цим країнам притаманні певні обмеження у зовнішній торгівлі, міжнародних розрахунках, внутрішньому економічному житті.

Для України перехід від курсового до інфляційного таргетування та запровадження повної конвертації гривні — це стратегічний напрямок курсової політики нашої держави. Реалізація цього шляху потребує прискорення розвитку фінансової системи країни, державного пенсійного страхування, досягнення профіциту бюджету, незалежності внутрішніх цін від валютного курсу та ряду інших умов. Терміни тут залежать від успішної роботи уряду та НБУ щодо вдосконалення ринкових механізмів.

Висновок

Отже, конвертованість валюти, органічно пов'язуючи внутрішній ри­нок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати на зміни міжна­родної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає на еконо­мічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій вплив світовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирів­нювання національних умов виробництва зі світовими за всіма пара­метрами — затратами, цінами, якістю, технічним рівнем продукції і т. ін.

Що стосується повної конвертованості української грошової одиниці, то ми крок за кроком рухаємося у цьому напрямку. Тут поспішати не слід. Для повної конвертованості необхідні дві передумови: перша — сприятливий інвестиційний клімат, зокрема й для нерезидентів, і друга — надійна політична стабільність. Росія запровадила повну конвертованість, маючи валютні резерви, що перевищують 270 млрд. дол. (це дані на 1 серпня 2006 року) і позитивне сальдо платіжного балансу на рівні майже 10% ВВП. Усе це слід враховувати.

Списоквикористаноїлітератури

1. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство // Фінанси України. -2004. -№1.

2. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. –К.: Деміург, 2003. – 296 с.

3. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

4. Міжнародна економіка Підручник - Роберт Карбау / Пер. з англ. Романа Косодія - ВАТ «Сумська обласна друкарня», вид. «Козацький вал», 2004. - 652 с.

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект.// За ред. Г.Н.Климко. К.:Знання, 1997. – 743 с.

6. Філіпенко А.С. Світова економіка. К:”Либідь”, 2000.

7. Циганкова Т., Петрашко М. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 2001.