Сторінка
1

Правові основи фінансового контролю в Україні

План

Вступ. 3

1. Суть та призначення фінансового контролю 4

2. Організація та органи фінансового контролю в Україні 6

3. Види та методи фінансового контролю 11

Висновки. 17

Література. 18

Вступ

Основним індикативним фактором соціально-економічного стану держави є державний контроль, який в умовах розвитку ринкових відносин, упровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей потребує суттєвого удосконалення. Його розвиток нерозривно пов'язаний із вирішенням актуальних завдань в економіці України — збільшенням обсягу виробництва, зниженням собівартості продукції, підвищенням продуктивності праці, виявленням і використанням внутрішньогосподарських резервів.

За час формування ринкової економіки створено потужний недержавний сектор, який на сьогодні забезпечує вже близько 50% валового внутрішнього продукту. Однак необхідно зазначити й те, що підприємницькі структури усіх форм власності в Україні функціонують із набагато меншою віддачею й ефективністю порівняно з такими ж структурами у розвинутих країнах світу.

А якщо врахувати, що на розвиток економіки щорічно спрямовується майже 35% усіх фінансових ресурсів держави, у тому числі 15% зведеного бюджету, то зрозуміло, що суспільство вкрай зацікавлене у збереженні й ефективному використанні державної, комунальної власності, коштів бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, раціональному використанні інших фінансових ресурсів. Отже, без комплексного, дієвого економічного контролю, суть якого в демократичному суспільстві полягає у регулюванні процесу розширеного відтворення валового внутрішнього продукту відповідно до конституційних норм, держава не може отримати того якісного результату, який заплановано.

1. Суть та призначення фінансового контролю

Будь-яка держава у відношенні фінансовій діяльності зацікавлена в розв’язанні декількох задач:

1. щоб усі її розпорядження, що стосуються організації і здійснення фінансової діяльності, були точно виконані (задача забезпечення законності);

2. держава зацікавлена, щоб її гроші, гроші громадських об’єднань, а почасти і приватні кошти витрачалися ошадливо, раціонально й ефективно (задача забезпечення доцільності);

3. держава завжди прагне уберегти свої гроші від усякого роду розкрадань, і особливо в тій їхній формі, що у старовину іменувалася дуже влучним словом - казнокрадство (задача забезпечення цілості).

Можна виділити й інші задачі, наприклад, своєчасності і повноти забезпечення державних і суспільних потреб у фінансових засобах (задача забезпечення своєчасності наповнення державного бюджету й інших централізованих фондів).

Всі ці задачі держава вирішує за допомогою фінансового контролю, що можна визначити, як цілеспрямовану діяльність органів влади і громадських організацій, яка має на меті досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. Сутність фінансового контролю в остаточному підсумку можна звести до перевірки відповідності фактичного стана заданому у відношенні законності і доцільності формування, розподілу і використання грошових, трудових, матеріальних і інших ресурсів.

Структурно фінансовий контроль являє собою організаційну систему, що складається з таких елементів:

1. суб'єкт контролю;

2. об'єкт контролю;

3. предмет контролю;

4. цілі контролю;

5. методи здійснення контролю.

Суб'єктами фінансового контролю виступають або безпосередньо державні органи, наділені владними повноваженнями в силу свого правового статусу, або, у деяких випадках, недержавні суб'єкти, що діють проте, від імені і з доручення держави, чиї владні повноваження виникають на основі цього доручення. Також до суб'єктів фінансового контролю можна віднести громадські організації, які здійснюють таку діяльність в інтересах окремих соціальних груп або класів або всього суспільства в цілому.

Об'єктами фінансового контролю є особи, що знаходяться в сфері фінансової діяльності держави, як-то: 1) державні органи; 2) державні юридичні особи; 3) недержавні юридичні особи; 4) громадяни, тобто особи, що мають відношення до фінансової діяльності.

Предметом фінансового контролю виступає поводження об'єктів цього контролю з погляду дотримання ними своїх обов'язків як учасників фінансової діяльності.

Цілями фінансового контролю є: 1) виявлення фактів порушення фінансового законодавства або неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх обов'язків; 2) виявлення винних і притягнення їх до відповідальності; 3) усунення порушень фінансової дисципліни, у тому числі відновлення порушених правовідносин.

2. Організація та органи фінансового контролю в Україні

Функції державного фінансового контролю розподіляються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування й органами управління фінансовою і кредитно-грошовою системою. Конкретні форми і методи розподілу таких функцій визначаються особливостями політичної системи держави. При цьому обов'язково враховується принцип розподілу влади.