Сторінка
2

Визначальна роль валютного курсу в системі міжнародних фінансів

Саме завдяки цьому було переборено різні кон'юнктурні коли­вання і перекоси валютного регулювання. Вдалося зробити досить цікаві висновки і внести суттєві корективи у зіставлення і прогнози, які колись базувалися на перерахунках за офіційними курсами.

Так, виявилося, що частина країн, що розвиваються, у всесвітньо­му валовому продукті не така вже й мала (вона зросла при перера­хунку даних за 1992 p. з 8 до 34 %), відповідно змінилося розташу­вання країн у переліку першої десятки. Китай, наприклад, перемістив­ся за валовим продуктом на друге місце у світі.

Сьогодні за даними МВФ і Світового банку, розрахованими на основі натуральних курсів, переведених у долари, валові продукти країн світу за величиною мають таку послідовність (табл. 13.1).

Таблиця 13.1. ВВП

* Ці дві країни поділяють між собою 12-те місце в даній макроекономічній ієрархії.

В основу валютного курсу при системі золотомонетного стандар­ту було покладено золотий паритет, який визначався співвідношен­ням двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що вміщу­валось у них. Цей вміст, або вага чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлювався державою і законодавче фіксувався. Після відміни золотомонетного стандарту золотий паритет визначався вихо­дячи з ціни золота, під якою малася на увазі сума паперових грошей, сплачувана за певну вагову одиницю золота — грам, унцію і т. ін. У США, наприклад, долар, введений в обіг з 1792 p., мав золотий вміст 1,60377 г чистого золота. У 1873 p. грошовою одиницею був оголо­шений золотий долар, а Закон про золотий стандарт від 1900 p. вста­новив золотий вміст долара у розмірі 1,50463 г.

Особливістю грошової системи США було тривале збереження золотомонетного стандарту. Проте світова економічна криза 1929— 1933 pp. підірвала позиції долара, і США у 1933 p. змушені були відмовитися від золотомонетного стандарту. Одночасно, згідно з "Ак­том про золотий резерв", у 1934 p. була проведена девальвація дола­ра, і його золотий вміст було знижено до 0,888671 г, або на 41 %, шляхом підвищення паперової ціни золота з 20,67 до 35 доларів за тройську унцію (31,1035 г чистого золота; 1 долар вміщував 31,1035 : 35 = 0,888671 г). Ця ціна проіснувала до кінця 1971 p. (офіційно до квітня 1972 p.), коли ціну золота було підвищено до 38 доларів за унцію, а долар девальвовано на 7,89 %. Його золотий вміст становив 0,818513 г. чистого золота (31,1035/38). З серпня 1971 p. був при­пинений обмін долара на золото, а в лютому 1973 p. США девальву­вали свою валюту ще на 10 %, і 1 долар став вміщувати 0,736736 г. Це була остання офіційна ціна золота.

Відхилення валютного курсу від золотого паритету в умовах зо­лотомонетного стандарту не могло бути значним, оскільки обмежу­валося лише витратами на транспортування золота для здійснення за кордоном прямих платежів або його обміну на потрібну державі валюту (фактично таке відхилення не перевищувало одного відсот­ка від паритету в кожний бік).

Нижня межа такого відхилення, що дорівнювала величині золо­того паритету мінус витрати на перевезення золота, відповідала мінімальному курсу валюти і дістала назву нижньої золотої точки. Після такого зниження курсу валюти країни розпочинався імпорт до неї золота. Тому нижня золота точка ще мала назву імпортної.

Зрозуміло, що верхня золота точка відповідала максимальному курсу валюти і дорівнювала величині валютного паритету плюс ви­трати на перевезення золота. За цих обставин починався експорт золота, і точка мала назву експортної.

Внаслідок краху системи золотомонетного стандарту зникає і зо­лотий паритет як основа валютного курсу. Його місце заступає так званий валютний паритет, що визначається вже не золотим вмістом валют, а їхньою купівельною спроможністю. Кредитні гроші, не ма­ючи своєї внутрішньої вартості, часто знецінюються, їхня купівель­на спроможність падає. А оскільки в різних країнах цей процес проходить нерівномірно, то й сам валютний паритет змінюється. Та­ким чином, якщо в умовах дії системи золотомонетного стандарту основа валютних курсів — золотий паритет був величиною відносно сталою, то в умовах паперово-грошового обігу ця основа постійно змінюється. Це є безпосередньою причиною різких коливань валют­них курсів.