Сторінка
3

Платіжний баланс як підсумковий показник світогосподарських зв'язків країни

Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний ба­ланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення ви­возу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;

• міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

Вивіз підприємницького капіталу на сучасному етапі відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Причому понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій складають взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це є наочним підтвердженням того, що господарські зв'язки між розвинутими краї­нами зміцнюються більшою мірою, ніж між іншими країнами світу.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за озна­ками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.

• Довго і середньострокові операції включають державні й при­ватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, й ті, які відстають від світових лідерів (пост-соціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. До приватних довгострокових запозичень і кредитів вдаються нарівні з країнами, що розвиваються, та постсоціалістични-ми країнами також корпорації розвинутих країн, активно використо­вуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довго­строкових цінних паперів або банківського кредиту.

• Короткострокові операції включають міжнародні кредити тер­міном до одного року; поточні рахунки національних банків у за­кордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. За останні десятиліття міжбанківські короткострокові опе­рації на світовому грошовому ринку набули значного поширення. Якщо в 60—70-ті роки переважало стихійне переміщення "гаря­чих" грошей, що посилювало інфляцію і призвело до кризи Бреттон-Вудської валютної системи, то з 80-х років основний потік коротко­строкових грошових капіталів спрямовується у США, завдяки висо­ким процентним ставкам і курсу долара. Так, з початку 80-х років щорічний приплив цих капіталів сягав 100—150 млрд дол. США (на початку 90-х років він зменшився до 70 млрд дол.).

Помилки і пропуски. Незважаючи на постійне вдосконалення методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все ж залишаються досить значними. Саме тому виділяєть­ся спеціальна стаття "Помилки і пропуски", до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій.

Фахівці, які займаються розрахунками платіжного балансу, за­значають, що найважче піддається обліку рух короткострокового гро­шового капіталу, особливо в періоди кризових потрясінь.

Внаслідок цього стаття "Помилки і пропуски" розташована без­посередньо за розділом платіжного балансу, де фіксується рух капі­талів і кредитів. Показники статті "Помилки і пропуски" різко зро­стають у кризових ситуаціях.

Операції з ліквідними валютними активами. Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у резуль­таті яких відбуваються зміни як величини, так і складу централь­них офіційних золотовалютних резервів.

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ А. Поточні операції

Товари Послуги

Доходи від інвестицій Інші послуги і доходи Приватні односторонні перекази Офіційні односторонні перекази Підсумок: А. Баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США) С. Короткостроковий капітал D. Помилки і пропуски

Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання SDR (СПЗ)

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів

Підсумок: A+B+C+D+E+F+G (відповідає концепції офіційних розрахунків у США). Н. Підсумкова зміна резервів SDR (СПЗ) Резервна позиція в МВФ Інші вимоги Кредити МВФ.

Прийнята МВФ система класифікації статей платіжного балан­су використовується країнами — членами Фонду як основа націо­нальних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислове розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, прита­манні всім розвинутим країнам, і водночас надають можливість кожній країні вносити свої, властиві їй корективи. Як правило, такі особливості пов'язані з методами виміру сальдо платіжного балансу та його покриття.

Україна, після вступу до МВФ, регулярно публікує свій платіж­ний баланс (див. дод., табл. 1, 2, 3).

3. Фактори, які впливають на стан платіжного балансу

Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтво­рення.

З одного боку, він формується під безпосереднім впливом проце­су відтворення, з іншого, — впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню за­боргованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори.

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

Так, за період після Другої світової війни і до 60-х років торго­вельні баланси більшості країн Західної Європи і Японії були, як правило, пасивними. Водночас перетворення США за цей період у міжнародного інвестора і кредитора привело до того, що їхній торго­вельний баланс мав величезне активне сальдо.

Загострення суперечностей між трьома центрами суперництва (США, Західною Європою — ЄЕС і Японією) і падіння частки США у світовому промисловому виробництві призвели у 70-х роках до хро­нічного дефіциту платіжного балансу Сполучених Штатів. І навпа­ки, в міру посилення західноєвропейського і японського центрів їхні платіжні баланси, особливо ФРН і Японії, у 70-ті і 80-ті роки, як правило, мали значне позитивне сальдо.