Сторінка
8
Мною був проведений ряд заходів серед учнів 8-9 класів школи-гімназії №60 м.Луганська. Заходи базувалися на невеликому анкетуванні, метою якого було отримати уявлення про те, яким є рівень лідерських якостей у підлітків. Також я запропонувала провести кілька ігор, які учні сприйняли з великим задоволенням. Виявилося, що діти цікавляться такими науками як психологія та педагогіка, саме тому їм було цікаво не тільки грати, але й дізнатися свої результати.
У анкетуванні приймало участь 200 учнів 8 та 9 класів – 115 дівчат та 85 хлопців. Під час аналізування анкети (Додаток 1) було виявлено, що більшість усих опитуваних мають можливості лідерського зросту(Таблиця 2). Також було проведено підрахунок окремо серед анкет хлопців та серед анкет дівчат ( Таблиці 3 та 4). Бачимо, що юнаки більш схильні до ролі лідера як в шкільному колективі, так і в подальшому житті. Серед опитаних дівчат лише 34 відсотки уявляють себе на керуючій посаді. Виявилося, що діти, які в ході анкетування вигукували якісь підказки іншим, голосно виражали свої почуття, тощо, обрали варіанти відповіді А. Це свідчить про емоціональний потенціал дитини, про те, що вона зможе експресивно керувати своїми підлеглими в майбутньому. А учні, які або мовчки заповнювали анкети, або намагалися "заховатися"за спинами інших проявили пасивність в подальших завданнях та отримали більшість варіантів відповіді Б.
Наступним завданням було допомогти підліткам розвинуті якості лідера, сформувати вміння працювати в команді, одночасно з іншими людьми. Такий досвід підвищує згуртованість колективу, формує зону спільних інтересів, підтримку, продуктивну форму соціальної поведінки та вміння слухати лідера. Ігри, націлені на прояв внутрішньої свободи дитини, креативності та спонтанності, допомагають усувати психоемоційні затискачі, психофізичні комплекси, сприяють поліпшенню комунікативного навику, трансформації аутоагресивного і агресивного комплексів, самооцінки і самосвідомості.
Комплексні ігри, такі як, вибори президента, парламента або органів самоврядування, допоможуть підліткам виробити в собі такі якості:
Виявлення лідерства і формування соціального інституту лідерів загонів;
Розвиток навички самостійного прийняття рішення і відповідальності;
Формування соціально продуктивних форм діяльності;
Вміння організувати самостійну діяльність.
Головною і основною вимогою при проведенні різних ігор є регулярна рефлексія. Емпіричне пізнання відбувається, коли підліток повертається до проробленої вправи, аналізує, що він відчував, що відбувалося в групі, як цей досвід може бути пов'язаний з іншими аспектами його життя і, нарешті, як результат впливає на те, що він буде робити в майбутньому інакше.
Як вже було сказано, діти, що за підсумками анкетування виявилися більш схильниму до лідерства, приймали актівнішу участь в таких іграх як "Стилі лідерства" , "Тільки одна хвилина" та "Презентація світу" , які спрямовані саме на виділення лідера, на розвинення ораторських якостей та на експресивне сприйняття реальності.
У кожному з класів було по двоє-троє дітей, які виявляли інтерес, пропонували мені свою допомогу в організації свого класу. Такі учні завжди привертають увагу, адже вони активні, жваві, зацікавлені в досягненні не тільки своєї конкретної мети, але й на благо спільної мети. З ними легко знайти спільну мову, адже воги відкриті новим людям та спілкуванню.
Таблиця 2.
Таблиця 3.
Таблиця 4.
Життя кожної людини – це дещо індивідуальне, особисте. Але є деякі спільні речі, які притаманні безсумнівно кожній людині. Наше життя складається з етапів, що є рушійними для нашого подальшого існування. Народження, дитинство, юність, зрілість – кожен через це пройшов чи ще пройде. Із самого початку нашого життя нас хтось супроводжує. Спочатку це батьки, потім – дитячий садок, школа, університет, після цього – робота та держава. І ніхто з нас навіть не замислювався над тим, що все це має спеціальні назви – інститути соціалізації.
Поняття "інститут соціалізації" запозичене соціологією з юридичної науки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини (інститут наслідування, шлюбу та ін.) і використовується достатньо широко, хоча найчастіше і поза точним визначенням. Наприклад, симпатики функціоналізму розглядають інститути як спрямовані на задоволення "потреб" індивідів або суспільства, тоді як прихильники феноменології цікавляться тим, яким чином люди створюють і видозмінюють різні інститути, а не просто реагують на їх існування. Нерідко термін "інститут" використовують для позначення конкретних форм комплексів функцій, які виконуються деякими членами групи від імені всієї групи, а іноді цим терміном іменують соціальні ролі, особливо важливі для групи або суспільства (інститут материнства). Згідно зі структурно-функціональним підходом, соціальний інститут розглядається як сталий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, установок, які регулюють різні сфери людської діяльності і організовують їх в систему ролей, статусів, що й утворює соціальну цілісність. В цьому контексті інститут соціалізації виступає узагальненим показником (в порівнянні з роллю) в соціальній структурі суспільства, бо він складається з багатьох ролевих позицій та їх компонентів.
Не дивлячись на цю багатоманітність теорій соціальних інститутів, можна виділити певні загальні елементи, які характеризують будь-який інститут соціалізації.
По-перше, у всіх групах, які мають зачатки інституціоналізації, існують певні способи дії від імені членів групи як цілого; ці способи дії повинні виконуватися незалежно від особистих інтересів включених в даний інститут індивідів.
По-друге, будь-який інститутсоціалізації має функції, які можуть носити різний характер. Серед них:
ті, що регулюють поведінку членів суспільства, соціальних груп;
ті, що забезпечують стабільність суспільного життя;
ті, що створюють можливість задоволення різного роду потреб;
ті, що здійснюють інтеграцію прагнень, дій і відносин індивідів і забезпечують внутрішню згуртованість спільності.
По-третє, в рамках окремих інститутів соціалізації виділяється система соціальних ролей.Інститути, таким чином, є символами порядку і організованості в суспільстві.
Система інститутів має декілька основних галузей, якими йде розвиток цієї науки. Основними сферами прийнято вважати:
Економічну – відносини в процесі виробництва (виробництво, розподіл, споживання матеріальних благ).Інститути, які відносяться до економічної сфері: приватна власність, ринок і ринкова конкуренція.
Соціальну – відносини між різними соціальними та віковими групами; діяльність щодо забезпечення соціальної гарантії. Інститути, пов'язані з соціальній сфері: комунальні служби, освіта, система охорони здоров'я, система соціального забезпечення, підприємства зв'язку, підприємства дозвілля.