Сторінка
7

Сучасні інститути соціалізації учнівської молоді

Школа виникає в той момент, коли в суспільства виникають певні вимоги до молодого покоління. Розвиток та еволюція людини передбачають рух у всіх можливих напрямках. Ось цей інстинкт пізнання і став основним фактором виникнення школи. До того ж, не весь досвід можливо передати через сім'ю, громаду, самоосвіту. Виникає потреба "відірвати" дитину від біологічних батьків, адже відомо й сьогодні, що чим довше дитина знаходиться під крилом батьків, тим менше вона пристосована до життя через відсутність самостійності.

Школа виступає не тільки як соціальний інститут для передачі знань, а і як інститут загальної соціалізації дітей. Вона стала місцем, де за довгі роки навчання дитина виконує зобов'язання всмоктати в себе великий досвід керованого та маленький досвід керуючого. Саме тому школа як соціальний організм відображає той тип відносин влади та підкорення, який є найбільш прийнятним для суспільства в цілому.

Якщо ми народжуємось і стаємо індивідами, то тільки школа стає першою життєвою бібліотекою, яка розкладає книги життєвих навичок на полиці. Школа формує модель поведінки не тільки індивіда, а і його співіснування із суспільством. Якщо дім і дитячий садок дають установку на визначення "можна - не можна", то школа ставить акценти на термінах "необхідність", "обов'язок", "право", "правило". Тобто стає керманичем людських дій, а іноді й першовідкривачем талантів. Вона спрямовує на соціально вірну дорогу й коректує похибки в баченні світу, при цьому не надиктовуючи свої доктрини та ідеології.

Школа перша знайомить учня з тими особливостями життя, які ускладнюватимуть існування особистості. Тут учень уперше усвідомлює (здебільшого з настанов учителя), що життя складається не лише із забав і відпочинку, а швидше це є наслідком їх успішного засвоєння правил, яких необхідно дотримуватись у соціумі, та обов'язків, які принесуть людині визнання, ім'я, цінність.

Школа визначає такі основні суспільні обов'язки:

першим і незаперечним обов'язком є освіта. Вона за законами держави обов'язкова, але не примусова. Це один із недосконалих факторів демократизму, проте відомості про такий обов'язок є у свідомості кожного громадянина держави. Згодом шкільна освіта дає нам можливість закінчувати ВНЗ і працювати. Якщо ми пов'язані зі школою, то зобов'язані вчитись або вчити;

ми володіємо досвідом і знаннями тих, хто нас навчає, але школа перед нами ставить ще одне завдання - самоосвіту. Домашні завдання, позакласна робота, самостійне опрацювання виховують у нас терпимість, наполегливість, ретельність. Саме в самоосвіті ми пізнаємо самих себе, самостійно визначаючи своє покликання й роль у суспільстві. Тобто саме у школі ми остаточно визначаємо напрям (у переважній більшості) роду занять у житті;

ще одним обов'язком є виховання духовності. Обов'язковою установкою у шкільному навчанні є проекція на духовність особистості. Обов'язком, який визначає школа, є норми суспільної поведінки, яка вчить доброті, співчуттю, взаємодопомозі, повазі й вихованості. Але базувати такі норми необхідно тільки як настановчий, а не примусовий елемент, адже в іншому випадку можна наштовхнутись на спротив.

Окрім обов'язків школа дає певні права, що узагальнюють картину коректного балансування із суспільством:

школа дає право бути почутим. Тут ми вперше можемо висловити свою думку, а що головне, навчитись її формулювати. У житті людина без власного "я" не вважається повноцінним індивідом;

школа дає право самостійності, учить бути незалежним. Відбувається відрив дитини від батьків, які іноді своєю опікою притуплюють спостережливість і кмітливість дитини, розвиваючи в ній невпевненість і залежність у діях, де не приймають участь батьківські настанови та допомоги.

школа дає право знати. Усе, що потрібно тут, - слухати та спостерігати, тоді зі школи можна винести величезний багаж умінь і навичок (а не тільки знань), які сприятимуть кращій адаптації в самостійному житті.

Найголовніше у школі те, що вона є школою життя, вона обережно й повільно готує учнів до великого світу, іноді різко вдаряючи несподіванкою, а іноді закладаючи сумніви у своїй меті. Проте тільки школа є тією ланкою життя, коли ми ще все можемо виправити та змінити, можемо довчити й удосконалити. Доросле життя, як правило, таких шансів не дає.

Школа як соціальний інститут - це не тільки наукове визначення чи метафора, це шлях, яким проходить кожна людина незалежно від її статусу, психології, матеріального становища. Це шлях перемог і поразок, вірних рішень і помилкових учинків, пізнання й визнання, здобутих знань і почутих настанов. Школа - це церква для духовності, це сумління для моралі, бібліотека для освіти й життя для життя. Тільки освоївши мету й завдання шкільного вчителя, ми зможемо всі ці здобутки столітньої практики передати учням, які продовжать те, що робить їхній учитель.

Аналіз процесу соціалізації підлітків:особливості та основні тенденції

Сьогодні найбільш актуальним стало питання формування позитивного соціального досвіду зростаючої людини, його громадянського становлення. Лідерські якості стають особливо актуальними для будь-якої людини в сучасній політичній, соціальній обстановці, яка склалася в нашій країні.

Лідер – яскрава людська індивідуальність, здатна проявити ініціативу, взяти на себе відповідальність, показати зразки діяльності. У рішенні задач соціального становлення підлітка велике значення має стимулювання лідерства. Через лідерів реалізується управлінський механізм, таким чином, лідери займають ключові позиції в органах шкільного самоврядування, молодіжних та громадських організаціях.

Сьогодні важливо говорити не тільки про формування лідерських умінь і навичок, а й про характер лідерства. Сучасні підлітки виявилися не в кращій ситуації. Природа соціальної активності, що закономірно притаманна підліткам, не знаходить своєї позитивної реалізації . Психологічна готовність діяти в соціально значимому просторі залишається незатребуваною. Наслідком цього стає різке зниження інтересу до інших людей, відсутність соціально значущих умінь взаємодії співробітництва та партнерства.

Підлітковий вік є періодом активного формування особистості дитини, пошуку себе і свого місця в житті, визначення своїх нахилів та здібностей, тому дана програма побудована таким чином , що кожен підліток може проявити себе як лідер.

Діти молодшого шкільного віку завжди із задоволенням відгукуються на пропозицію пограти в будь-яку гру, а от з підлітками (12-16років) – все набагато складніше. До цього віку у багатьох вже є свої інтереси і захоплення, які для них, безсумнівно, важливіші. Тому діти цього віку стануть брати участь у грі тільки тоді, коли вона, по справжньому, здасться їм цікавою. Деякі з них проявляють цікавість до спорту чи мистецтв, інші – до прогулянок із друзями, але абсолютну більшість підлітків цікавить комп’ютер та все, що з ним пов’язано. Ось такими є потреби сучасної молоді при усій різноманітності напрямів творчості та дозвілля.