Сторінка
2

Психолого-педагогічні особливості формування самоконтроля у розумово відсталих дітей дошкільного віку

Метою дослідження явилося виявлення особливостей здійснення контрольних дій розумово відсталими дошкільниками різних вікових груп.

В досліджені були поставлені наступні завдання:

1. Визначення рівня сформованості самоконтроля у розумово відсталих дошкільників.

2. Виявлення особливостей виконання контрольних дій розумово відсталими дошкільниками при наявності опори на зразок, представлений в матеріальній і матеріалізованій формі.

Для реалізації поставлених завдань були проведені три експериментальні серії. Вони суттєво відрізняються тим, що в першій дітям пропонують завдання, виконати яке можливо лише при наявності розумової форми самоконтроля, в другій та третій-виконання двох завдань при наявності опори на матеріальний і матеріалізований зразок, коли в своєму контролі дитина опирається на еталон. Пропонуючи досліджуваним завдання в послідовності від складного до простого, ми керувалися слідуючими думками. Як зазначалося раніше, дія контроля в своєму розвитку проходить через три стадії, найбільш важкою і узагальненою із яких являється стадія внутрішнього контроля, коли дитина на думці здійснює операцію порівняння, знаходить різницю між еталоном і результатом, виявльє причини невідповідності, а потім здійснює корекцію результатів. В стислій і узагальненій формі такий контроль здійснювати неможливо непомітно для оточуючих, так як дитина одразу реагує на помилку, знає орієнтири для перевірки, самостійно здійснює корегуючі дії. Пропонуючи розумово відсталим дошкільникам експериментальні завдання в даній послідовності, ми пропонуємо виявити проявлення у них самоконтроля на всіх стадіях його розвитку і освоєння в якості окремих дій.

Як відомо, суть самоконтроля заключається не тільки в текучій, а й в попередній та ігровій перевірці дитиною своєї діяльності. З метою якісного її протікання необхідно відтворювати попередні контрольні дії, які орієнтують дитину на попередження помилок, а також звершуючі контрольні дії, направлені як на пошук відмінностей з еталоном, так і на їх корекцію. Тому нами виділені наступні види самоконтроля: попереджуючий, текучий і заключний, маючі свої специфічні особливості і загальну ціль застосування: установлення факту відповідності завдання еталону.

Особливістю попереджуючого самоконтроля є попередження можливих помилок перед початком виконання завдання; текучого – швидке реагування на розбіжність будь якої дії, направленої на досягнення результату; заключного – визначення розбіжності результату і еталону на основі аналізу причин помилкової дії, реалізація програми виправлення помилок.

Змістовно-операційна характеристика самоконтроля відображена нами в табл. 2.1.1. На її основі були виділені загальні критерії визначення рівня самоконтроля:

-вміння цілеспрямовано спланувати власні перевірочні дії;

-вміння спостерігати за ходом і результатом своєї роботи;

-оволодіння прийомами співвідношення з ціллю знаходження ррозбіжностей хода і результату своєї роботи із зразком;

-вміння шляхом співвідношення із зразком оцінити правильність виконання своєї роботи;

-враховуючи оцінку власного результату чи ходу роботи, виправити помилки, вміти дати словесний звіт про хід своєї діяльності.

Змістовно-операційна характеристика самконтроля Таблиця 2.1.1.

У відповідності із критеріями самоконтроля нами були розроблені настуюпі рівні сформованості самоконтроля: нульовий, перший, другий, третій.

З врахуванням вище зазначених еталонних рівнів самоконтроля ми виділили наступні специфічні критерії наявності самоконтроля у розумово відсталих дошкільників:

1) вміння заміняти і виправляти помилки;

2) вміння прослідкувати за ходом власних дій;

3) наявність чи відсутність помилок в результаті виконання завдання.

Розроблена методика констатуючого експерименту мала завдання, метою яких було встановлення фактів фіксації і виправлення розумово відсталими дошкільниками своїх помилок. Завдання, що пропонувалися дітям враховували вікові особливості і виконувались індивідуально.

Перед тим, як приступити до виконання роботи, з кожною дитиною проводилась бесіда, направлена на вияснення розуміння нею суті експериментальних завдань. Дії, мовлення і поведінки дитини під час проведення дослідження фіксувалися в протоколах.

В констатуючому експерименті приймали участь 60 дошкільників чотирьох-семилітнього віку з діагнозом „олігофренія в ступені дебільності”, які навчаються в спеціальних дошкільних закладах. При відборі дітей до дослідження враховували сформованість в них розмовного мовлення, навичок спілкування з дорослими, направленість на виконання пропонованих завдань, можливість виконувати певні виконавчі дії.