Сторінка
5
Таким чином, ігровий метод служить необхідною умовою при навчанні гри в баскетбол. Гра створює сприятливий емоційний настрій дітей, дає можливість навчати гри навіть тих, хто не хоче чи не може (в силу своїх недостатньо розвинених комунікативних здібностей) грати в баскетбол. Через гру вчитель може згуртувати дитячий колектив. В ігровій ситуації діти краще засвоюють елементи баскетболу, напрацьовують навик володіння м'ячем. Наскільки цікаво захопленою буде гра, настільки згуртованіше і якісніше будуть грати в баскетбол діти.
Особливості навчання фізкультурним вправ у молодшому шкільному віці
Гра в баскетбол гармонійно розвиває дитину, що дає значний освітній, оздоровчий і виховний ефект. Баскетбол - спортивна гра, що вимагає відповідної фізичної, технічної та тактичної підготовки гравців, що досягається за допомогою спеціальних і постійних тренувань, а також при дотриманні певної послідовності. Проводити навчання потрібно в кілька етапів, використовуючи різні вправи. На початку навчання основним завданням є формування певних умінь, поведінку з м'ячем, відчувати його властивості і проводити відповідно до них свої рухи. Не рекомендується вже з перших занять починати освоєння техніки. На початку треба добитися, щоб дітям сподобалися заняття з м'ячем, щоб вони після ігор залишалися задоволеними і з нетерпінням чекали можливості ще пограти.
Потім треба навчити дітей правильно тримати м'яч обома руками на рівні грудей, пальці повинні бути розставленими, м'язи рук розслаблені. Важливо навчити дітей приймати і надалі зберігати основну стійку баскетболіста.
Після того, як діти навчаться правильно стояти, тримати м'яч, пересуватися по майданчику, можна вчити їх ловити м'яч обома руками. Виконання лову м'яча і інших елементів баскетболу в різних умовах у поєднанні з іншими діями сприяє вдосконаленню вивчаються дії, вміння надалі самостійно застосовувати його в ігрових ситуаціях.
Паралельно лову м'яча необхідно навчати дітей і передачі м'яча двома руками від грудей з місця. Дітей слід навчити передавати м'яч з правильної стійки, тримаючи його двома руками на рівні грудей.
На перших порах при передачі м'яча більшість дітей намагається штовхати його обома руками, широко розводячи лікті в бік. В процесі навчання передачі м'яча необхідно нагадувати дітям, що лікті слід опустити близько тулуба; намагатися кидати на рівні грудей партнера; м'яч слід супроводжувати очима і руками.
Одним з найбільш важливих дій з м'ячем є ведення. Це дозволяє гравцю, володіючи м'ячем, переміщатися по майданчику. На початковому етапі навчання дітей семирічного віку були доступні ведення м'яча з високим відскоком. При цьому дитина навчиться тримати спину. Після цього з'являється можливість «посадити дитину на ноги», тобто навчити її пересуватися на напівзігнутих ногах. Надалі дитина легко засвоює ведення м'яча зі звичайним відскоком по прямій і зі зміною напрямку.
Найбільш поширеним недоліком ведення м'яча на початковому етапі навчання є прагнення дітей семи років бити по м'ячу розслабленою долонею, не включаючи в роботу передпліччя. Рука із зігнутими пальцями б'є по м'ячу зверху. У результаті систематичного навчання ведення м'яча у дітей виробляється вміння успішно керувати м'ячем навіть без зорового контролю, пересуваючись приставним кроком, змінюючи темп бігу.
Передачі м'яча і кидки його в корзину є схожими за своєю структурою рухів. Тому навчання кидкам м'яча слід обмежити цими ж способами - кидками двома руками від грудей і однією рукою від грудей. З самого початку навчання треба звернути увагу на те, щоб діти кидали м'яч, стоячи в правильній стійці, прицілюючись супроводжували м'яч поглядом, не виводили лікті в сторони.
Для свідомого ставлення дитини до дій, недостатньо роз'яснень та демонстрації: необхідно дати дитині можливість вправлятися, діяти, активно застосовувати отримані знання в ігровій діяльності. Тільки при поєднанні пояснення техніки дій з показом і вправами самих дітей, у дитини виникає свідоме ставлення до дій, вміння доцільно користуватися ними в ігровій діяльності.
Мета поглибленого розучування полягає у формуванні повноцінного рухового уміння. Тут слід уточнити рухову дію, як в основі, так і в деталях техніки пересувань, ведення, передач м'яча. На цьому етапі широко використовується комплекс різноманітних засобів: застосовуються вправи для закріплення м'язової системи з урахуванням особливостей техніки баскетболу; використовують підвідні вправи, які дозволяють підготувати дітей до освоєння основної дії. Підвідні вправи являють собою «гру з оволодінням м'яча", технікою: ведення м'яча, кидання партнеру команди, кидання у стіну, в ціль, кидання в кільця.
Коли школярі опанують технікою баскетболу потрібно переходити до етапу закріплення і подальшого вдосконалення. Мета цього етапу - рухове вміння перевести в навичку. Ця мета вирішується за допомогою наступних завдань: домогтися стабільності, автоматизму виконання пересувань, різних дій з м'ячем. Довести до необхідного ступеня досконалості основні елементи техніки передач, ведення м'яча.
На цьому етапі збільшується кількість повторень в звичайних і нових умовах. Слід замінювати або ускладнювати правила ігрових ситуацій. З метою вдосконалення кидків та ведення потрібно застосовувати корзини різної висоти, поточне виконання кидків та ведення в поєднанні зі стрибками, передачами та іншими вправами. Також потрібно збільшити швидкість заданих рухів.
Таким чином, у процесі навчання елементам гри в баскетбол ставиться завдання: навчити керувати своїми діями. Процес навчання будується послідовно від простого до складного, в порядку, що залежить від вивчення технічних прийомів того чи іншого розділу техніки гри. Проведення фізкультурних вправ сприятливо впливає на придбання дітьми навиків гри в баскетбол.
Модель навчання техніки гри в баскетбол учнів молодшого шкільного віку
Традиційною проблемою навчання технічних прийомів баскетболу на етапі початкової підготовки є не відповідність стандартного спортивного устаткування фізичним можливостям учнів. Особливо актуальною є зазначена проблема у початковій школі. На даний час фахівцями обчислено значення технічних характеристик спортивного устаткування з баскетболу, яке є адаптованим до фізичних можливостей дітей 7-10 років. Методологічною і теоретичною основою розробки методики навчання є фундаментальна теорія формування рухової навички, а також теорія системності.
Структура розробки методики навчання технічних прийомів баскетболу дітей молодшого шкільного віку з адаптованим спортивним устаткування представлена у вигляді багаторівневої моделі (рис. 1).
Перший рівень моделі розробки експериментальної методики передбачає визначення типової структури технічних прийомів баскетболу, які є предметом вивчення у молодших класах, за компонентами: основа техніки, головна ланка, деталі техніки. Дотримання вимог системності дозволяє віднайти такий порядок у оволодінні окремими підсистемами вправи, який визначається сутністю предмету навчання і його можливостями. Вихідною позицією для встановлення послідовності навчання техніки фізичних вправ є виділення в кожній із підсистем тих рухів, від правильного виконання яких, у значній мірі, залежить ефективність рухової дії, що вивчається, тобто основи техніки та її головної ланки.