Сторінка
1
Актуалізувати знання дітей про шлях хліба від поля до столу, розширити поняття хліб-годувальник, ознайомити з народними переказами про хліб, учити бережно поводитись з хлібом, берегти його.
Обладнання: приказки, прислів’я про хліб, на столі на вишитому рушнику хліб, Святково прикрашена класна кімната вишитими рушниками, дитячими малюнками про хліб.
Вихователь. Сьогодні ми поведемо мову про те, без чого не уявити ні степові далі, ні світанку, ні рідного дому, ні самого життя.
А про що саме, спробуйте дізнатися із загадки.
В полі ріс я, колосився
На стеблинці уродився,
А тепер мене ви ріжте
Й на здоров'я смачно їжте. (Хліб)
Діти.
Про хліб. (починається презентація)
Вихователь. Вірно, сьогодні ми будемо вести мову про людську святиню – наш насущний хліб. Здавалося, про що можна говорити, він щодня у нас на столі, щодня приносимо ми його з магазину.
Вчитель. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.
З давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святая святих. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом сіллю. Короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина – теж ішли з хлібом…
Віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Низько уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб – черствіють душі.
Учень. Певне, чули ви, малята,
вже не раз такі слова;
«Хліб потрібно шанувати!
Хліб усьому голова!»
Учень. – Не кидайсь хлібом, він святий!-
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій
Учень. – Не грайся хлібом, то ж бо гріх!-
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Учень. Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.
Учень. Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
А ви задумувались звідки і з чого починається хліб?
1-й учень. Хліб починається з маленької зернини, яку посіяли у теплий вологий грунт, з неї проростає рослина, яка викидає пшеничний колосок. Влітку зерно дозріває. Потім комбайнери його збирають, а водії відвозять на елеватор, де його провіюють і сушать.
2-й учень. Готове зерно везуть до млина, там його мелють на борошно. А потім з борошна на хлібозаводі печуть духмяний та поживний хліб.
Вихователь. І насправді діти, хлібна зернина – це таке досконале створення природи. В такій малесенькій зернині закладене життя. Ми, від зернини до готового смачного хліба дійшли дуже швидко, а на справді багато людей прикладають свою працю, щоб ми з вами їли смачний хліб.
Учень.
Пахне хліб.
Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов`ю трударів
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб –
Духмяно пахне хліб.
Вихователь. Важка праця хлібороба. Це недоспані ночі, напружені дні, висушені сонцем обличчя, мокра від поту сорочка. Зараз на допомогу людині прийшла техніка – трактори, комбайни, машини.
1. Чи є ще більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплекувать достаток?
У хлібі цім життя бере початок,
В нім сила нездоланна трударів.
2. Хліб – основа нашого життя,
Хліб – народна міра всіх щедрот,
Хліба доторкаючись, дитя
Вперше відчуває свій народ.
3. Всі слова на світі замалі,
Щоб, як хліб, дзвеніти з краю в край.
Хай щодня на вашому столі,
Наче сонце, сяє коровай.
А у давні часи кожен колосочок мали зібрати руки селянина, зростити його. Хто з вас пригадає, як раніше вирощували хліб?
1-й учень. У давнину вирощували хліб у тяжкій праці. Землю орали сохою, зерно висівали вручну.
2-й учень. А коли зазеленіють хліби, за українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його, несучи на руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай.
3-й учень. І коли приходив час збирати врожай, то теж на поле в перший день виходили цілими сім'ями хлібороби, чисто одягнені, з хлібом у руках. Господар, повернувшись на схід сонця, промовляв: «Дай, Боже, час добрий, і в пору, і в доброму здоров'ї пожати, та й на той новий рік дочекати».
4-й учень. Жали золоті колосочки серпом, або скошували косою. Снопи складали в копички. А перший вижатий сніп приносили додому, примощували на покутті, де він стояв до закінчення жнив. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах.
Вихователь. Діти, а яку народну пісеньку ви знаєте про косарів?
(Українська народна пісня «Вийшли в поле косарі»).
Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі…
Приспів.
Гей, нуте, косарі,
Бо нерано почали,
Хоч нерано почали,
Так багато утяли!
До обіда покосили,
Гострі коси потупили…
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали…
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком…
Приспів.
Вихователь. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Будь-яке свято не обходиться без паляниці. З хлібом приходили родичі і сусіди вітати новонародженого. Хлібом і сіллю вітали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали наречених, які їхали до шлюбу. На весілля пекли коровай. Мати проводжає сина в далеку дорогу з хлібом Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові – гостинність українського народу.
Хліб святий
Це велике щастя на землі,
Коли хліб вродив, шумить колосся…
Він – святий на нашому столі
Споконвіку так вважати довелося.
Хліб – святий, живий, від нього сила
Від народження він з нами і до скону днів,
Новосілля, сватання, хрестини…
Чільне місце в Україні він посів.
Хліб – святий, наш символ і, по праву,
Це його цілуємо завжди,
Щедрістю, гостинністю і славою
В короваї нашому цвісти.
Хліб від зайчиків
На галявині у лісі
Серед кленів і дубів
Я зайчаток працьовитих
За роботою зустрів.
Із добірної пшениці
Із любов’ю і теплом
Випікали паляниці
Зайченята під дубком.
Випікали й роздавали
Всім матусям залюбки
Щоби хлібцем смакували
Невгамовні малюки.
І хрумтять щасливі діти
Паляницями зайчат
Бо від зайця паляниці
Найсмачніші для малят.
Вихователь. Багато про хліб написано в книгах. Не перелічити пісень, легенд, загадок, прислів'їв, казок про хліб.
(Казка про хліб.)
Дід Харитон попросив Михайлика принести з магазину хліб. Хлопчик швиденько повернувся додому тай каже: