Сторінка
8
3-й рівень містить у собі більше розгорнуті висловлення. Однак при їхньому аналізі чітко виділяються помилки в лексико-грама-тичному й фонетичному оформленні. Наприклад: «Быя в бабути Ані. Моя тота Нада, вона ботея, деевне, зивот. Катоски сеяи, кятные ягоди.» ? Була в бабусі Ані. Моя тітка Надя, вона боліла в селі. Живіт. Картоплі сіяли. Червоні ягоди.
При моторній алалії розуміння зверненої до дитини мови відносно збережено. Діти адекватно реагують на словесні звертання дорослих, виконують прості про-хання й доручення.
Для дітей-алаліків є важкими завдання, що передбачають розуміння:
форм однини й множини дієслів і іменників («Покажи, про кого говорять пливе й про кого ― пливуть»; «Дай мені гриб, а собі візьми гриби»);
форм дієслів чоловічого й жіночого роду минулого часу («Покажи, де Сашко пофарбував літак, і де Сашко пофарбувала літак»);
окремих лексичних значень («Покажи, хто йде по вулиці й хто переходить вулицю»);
просторового розташування предметів («Поклади ручку на книжку, поклади ручку в книжку»);
установлення причинно-наслідкових зв’язків.
Помилки у виконанні подібних завдань пояснюються тим, що діти переважно орієнтуються на лексичне значення слів, що становлять інструкцію, і не враховують граматичних і морфологічних елементів (закінчень, приводів, приставок та ін.), що уточнюють зміст.
Порушення значеннєвої сторони мови в дітей з моторною алалією вимагають тривалої й систематичної корекції. Поза спеціальним навчанням цей дефект не переборюється. Вихователь зобов'язаний направляти дітей з моторною алалією на консультацію до логопеда для наступного пристрою в спеціальний дитячий садок.
2. Сенсорна алалія. При сенсорній алалії головним у структурі дефекту ― порушення сприйняття й розуміння мови при повноцінному фізичному слуху. Сен-сорна алалія обумовлена поразкою скроневих областей головного мозку лівої пів-кулі (центр Вернике).
Діти або зовсім не розуміють зверненої до них мови, або розуміють її вкрай обмежено. При цьому вони адекватно реагують на звукові сигнали, можуть розріз-няти після невеликого тренування різні по характері шуми (стукіт, скрегіт, свист идр.). Разом з тим діти зазнають більших труднощів у визначенні напрямку звуку.
У дітей із сенсорною алалією відзначається явище эхолалії ― автоматичне повторення чужих слів. Найчастіше замість відповіді на питання дитина повторює саме питання, неправильно виконують прохання.
Провідним дефектом для цієї рідко, що зустрічається категорії, дітей є пору-шення фонематичного слуху (сприйняття фонем рідної мови), що проявляється в різному ступені.
Недостатність фонематичного слуху може проявлятися в тому, що діти не роз-різняють слова, близькі по звучанню, але різні за змістом (бочка ― дочка; мишка ― миска; рак ― лак), не вловлюють різницю в граматичних формах.
Незважаючи на те що в практиці випадки сенсорної алалії зустрічаються вкрай рідко, ці діти вимагають до себе пильної уваги, тому що тільки у відповідних умовах і при тривалій корекції можлива часткова компенсація даного дефекту й підготовка дитини до навчання в спеціальній школі для дітей з порушеннями мови.
Порушення письма й читання
Поряд з патологією усного мовлення існує й порушення письмового мовлення. Це порушення письма й читання.
Оскільки письмо і читання тісним образом взаємозалежні, порушення письма, як правило, супроводжуються порушеннями читання. Щоб контролювати своє письмо, дитина повинна читати написане, і, навпаки, при читанні вона користується написаним нею або іншим текстом.
У цей час установлено, що порушення письма й читання в дітей найчастіше виникають у результаті загального недорозвинення всіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного й лексико-граматичного.
Це пояснюється тим, що діти недостатньо розрізняють на слух фонеми, близькі по артикуляційних або акустичних ознаках. Крім того, володіючи вкрай обмеженим словниковим запасом, дитина не розуміє значень деяких навіть най прос-тіших слів і тому спотворює їх, пропускає, заміняє, змішує. Недостатня сфор-мованість граматичного порядку мовлення приведе до пропусків, замін або пере-кручувань речень, до помилок у керуванні і узгодженні й ін.
Порушення писемної мови можна поділити на дві групи залежно від того, який вид її порушено ― продуктивний (порушення самого акту письма) або рецептивний (розлади читання).
Дислексія
Дислексія (від грец. dis ― префікс, який означає розлад, і lego ― читаю) ― порушення читання, пов’язане з ураженням або недорозвиненням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при розпізнаванні букв, при злитті їх у склади і складів у слова, що призводить до уповільненого, часто відгаду вального характеру читання, до неправильного відтворення звукової форми слова, неправильного розуміння навіть найпростішого тексту. Тяжкий ступінь цього порушення являє собою алексію ― повну нездатність до оволодіння читанням.
Дисграфія
Дисграфія (від грец. dis ― префікс, який означає розлад, і grapho ― пишу) ― часткові специфічні розлади процесу письма. Проявляються в нестійких оптико-просторових образах букв, у перекрученнях звуко-складового наповнення слова і структури речення. В основі дисграфії у дітей лежить недорозвиненість усної мови (крім оптичної форми), зокрема неповноцінність фонематичного слуху, і недоліки вимовлення, які перешкоджають оволодінню фонетичним (звуковим) складом слова. Найскладніший ступінь цього порушення ― аграфія ― являє собою повну нездатність до оволодіння навичками письма.
У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи три головні функції: комунікативну, узагальнюючу й регулюючу.
Відхилення в розвитку мовлення відбиваються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утрудняють спілкування з навколишніми, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу. Під впливом мовленевого дефекту часто виникає ряд вторинних відхилень, які утворюють картину аномального розвитку дитини в цілому. Вторинні прояви мовленевої недостатності переборюються педагогічними засобами, і ефективність їхнього усунення прямим образом пов’язана з раннім виявленням структури дефекту.
Подолання й попередження мовленевих порушень сприяють гармонійному розгортанню творчих сил особистості, відстороняють перешкоди для реалізації її суспільної спрямованості, придбання знань. Тому логопедія, будучи областю де-фекттології, в той час беруть участь у рішенні загально педагогічних завдань.
Спеціальне навчання в логопедії тісно пов’язане з корекційно-виховним впливом, напрямок і зміст якого визначаються залежністю мовленевих порушень від особливостей інших сторін психічної діяльності дитини.
Логопедія має тісні міждисциплінарні зв’язки з іншими науками, насамперед із психологією, педагогікою, лінгвістикою, психолінгвістикою, мовознавством, фізі-ологією мовлення, різними областями медицини.