Сторінка
1
Будь-який прогрес суспільного розвитку пов'язаний з передачею культурно-історичного досвіду від покоління до покоління. Цілком природно, що, роблячи відкриття в пізнанні світу (гуманітарні, технічні, природничо-наукові), люди прагнули передати ці знання нащадкам. Певної стадії розвитку кожного суспільства, як правило, відповідає і певна система освіти. В кожному суспільстві існує свій механізм пізнання науки та отримання освіти.
Поки сума знань про навколишній світ була невеликою (на ранніх етапах розвитку людського суспільства) і зводилася швидше до досвіду пристосування до навколишньої дійсності, а не до її пізнання, питання про способи передачі цих знань не вимагало від людей спеціального осмислення. Але на пізніших етапах культурного розвитку, з появою основ не тільки емпіричного, але і теоретичного наукового пізнання, великі мислителі стали звертатися до аналізу шляхів ефективності процесу передачі накопичених знань. Так з'явилися перші наукові та педагогічні теорії і практичні моделі навчання і виховання.
Так, середньовіччя в нашій свідомості асоціюються перш за все з трьома його інститутами - Церквою, Імперією і Університетом. З них два перших прийшли в середньовіччя з античності, і лише університет народжений саме середньовіччям.
Раннє Середньовіччя іноді називають "темними століттями". Перехід від античності до Середньовіччя супроводжувався в Західній Європі глибоким занепадом культури. Не тільки варварські вторгнення, що знищили Західну Римську імперію, привели до загибелі культурних цінностей старовини. Не менше руйнівним, ніж удари вестготів, вандалів і лангобардів, стало для античної культурної спадщини вороже відношення з боку Церкви.
Монастирські і церковні школи були найпершими учбовими закладами Середньовіччя. І хоча Християнська Церква зберігала лише вибіркові, потрібні їй залишки стародавніх наук (в першу чергу латинь), саме в них продовжувалася культурна традиція, що зв'язувала різні епохи.
Але час йшов. Містам і міцніючим державам, що ростуть, потрібно все більше освічених людей. Потрібні було судді і урядовці, лікарі і вчителі.
Прийшла черга утворення вищих шкіл - університетів.
Об’єктом даного дослідження виступає процес створення середньовічних університетів, їх історичний розвиток та вплив існування університетів на формування західноєвропейської науки.
Предметом дослідження є зміст впливу середньовічних університетів на формування середньовічної науки.
Мета дослідження полягає в детальному розгляді процесів формування середньовічних університетів, а також їх впливу на формування середньовічної науки, та науки відродження.
Завдання даного дослідження:
· Дослідити створення університетів в середньовічному суспільстві;
· Проаналізувати вплив університетів як фактору формування середньовічної науки;
· Дослідити наукову діяльність університетів в добу середньовіччя та відродження;
· Проаналізувати вплив наукової діяльності університетів доби відродження як фактору формування нової науки.
Методи дослідження:
· Історичний;
· Структурно-функціональний;
· Аналізу та синтезу;
· Порівняльно-типологічний;
· Системний
· Понятійно-категоріальний;
· Емпіричний;
Гіпотеза дослідження полягає у впливі середньовічних університетів на формування середньовічної науки та науки відродження, а саме яким чином та в якій мірі відбувався даний вплив, і чи відбувався він взагалі.
Середньовічні Університети як фактор формування західноєвропейської науки
Система наук - теоретична (пізнання ради самих знань); практична (рекомендації для поведінки людини); творча (пізнання з метою принесення користі). Головна проблема - відношення одиничних речей і загальних понять (ідей). Ідеї існують не реально, а як результат нашого пізнання. Характеристики єства: кількість, якість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання. Перший принцип - не створить матерії. Матерія вічна, але вона існує як можливість речей. Вона пасивна і нерухома. Активний початок - форма, джерело руху, яке існує зовні матерії. В результаті дії форми на матерію виходить річ. Бог безтілесний, його єство - неможливість. Щонайвища дійсність - це розум. Людина - політична тварина. Праці: "Метафізика", "Фізика", "Політика", "Про тварин" і ін.
Наука Середньовіччя (14-16 ст.) характеризується двома основними ознаками: по-перше, не створювалися окремі самостійні теорії, а використовувалися компоненти філософських систем для побудови реального освітнього процесу. По-друге, наукові переконання знаходилися під сильним впливом релігії, і всі погляди на науку розвивалися виключно в межах релігійної ідеології.
Схоластика, догматизм, механічне заучування, навчання не на рідній, а на латинській мові - ці і інші ознаки навчання відображають загальну соціальну обстановку "похмурого Середньовіччя" з його нетерпимістю до всього, що виходило за рамки релігійних канонів. Така поляризація не могла не привести до активізації гуманістичних тенденцій. І на противагу схоластичній науці середньовіччя виникли прогресивні ідеї мислителів епохи Відродження.
Університет і його становлення
Сам термін universitas спочатку означав "цілісність", "сукупність". Наприклад: universitas rerum - сукупність всіх речей; universitas - всесвіт. Термін universitas litterarum означав "всі галузі наук", буквально, "сукупність всіх книжкових знань", на відміну від практичних знань (ремесла, військова справа, торгівля).
У той же час слово universitas означало також "товариство", "купецька гільдія", "цех", "комуна" (universitas civium - "міська комуна"). Тому союз, "цех" викладачів і учнів представляв свого роду "науковий цех", "гільдію учених і учнів", universitas magistrirum et scholarium або universitas studentium ("товариство викладачів і що вчаться") або ж одним словом studentes (вчителі, що вчаться). Втім зустрічаються і такі словосполучення як magistri et discipuli ("вчителі і учні"), що означали власне корпорацію з особливими виборними органами самоврядування і великими привілеями. В кінці XII в. - початку XIII в. товариства, корпорації вчителів і студентів стали іменуватися просто universitas, тобто "університетами". Але спочатку, формальна, легітимна і організаційна структура університетів була копією цехової організації.
Першим в Західній Європі був заснований університет в Болоні. Виникла ще в XI столітті вища правова міська (тобто відокремлена від церкви) школа в 1088г. одержала статус університету. "Один з найстародавніших університетів - Болонський - мав повну підставу вважати першим роком свого існування 1088 р., коли в скромній обстановці на берегах Рено від імені імператора Фрідріха Барбароси була оголошена його організація". В ньому читалися лекції з римського права. За нею слідує вища медична школа в Салерно, Паризький університет (1200), Кембріджській (1209), Празький, оснований Карлом IV в квітні 1348, Віденський (1365), Гейдельбергській (1385) і багато інших. Італійські і французькі (особливо Паризький) університети були зразками для наслідування і формування університетів в інших країнах.