Сторінка
11

Вивчення та виявлення найбільш важливих і потрібних фонетичних правил у вивченні української мови в початковій школі

наступність і перспективність уроку, його зв’язок із попередніми і наступними уроками, його місце серед уроків з даної теми, з даного розділу програми;

розмаїття методичних засобів і прийомів роботи, варіативність роботи над матеріалом, залежність вибору методичних засобів від характеру матеріалу і завдань навчання, доступність методики – її цікавий та ігровий характер;

диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку; наявність зворотного зв’язку (від учнів – до вчителя) на всіх етапах уроку;

навчання учнів прийомів розумової праці («вчити учитися»), тим умінням, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;

обов’язкові також й інші дидактичні вимоги – науковість, доступність матеріалу і т.ін.

Спеціальні (методичні) вимоги:

обов’язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчителя про мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що використовується на уроці, має бути зразковим і за формою, і за змістом. Кожний урок має виховувати «мовне чуття», любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова;

на кожному уроці, як читання, так і письма, обов’язково повинна мати місце робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення і активізація словника, складання і аналіз речень, робота над словосполученням, усні висловлювання, переказ, читання напам’ять, драматизація і т.ін.; часто ці види роботи переплітаються з іншими – зі звуковим аналізом і синтезом, із читанням, письмом і т.ін.;

на кожному уроці читання і письма необхідними елементами повинні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу і синтезу – підготовка до читання або, що важливо, письма, а також самостійні вправи;

безпосередня робота для формування умінь і навичок читання і письма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття «читання» входить підготовча робота перед читанням, а також аналіз змісту прочитаного; це можна сказати і про поняття «письмо»);

на кожному уроці читання і письма має використовуватися матеріал для зразка – додаткові тексти для усної роботи: уривки з творів поетів, письменників української і зарубіжної літератури, фольклорні твори;

уроки читання і письма складають нерозривну єдність: урок читання готує учнів до уроку письма, а урок письма є продовженням попереднього уроку читання, тобто реалізується принцип наступності і перспективності.

Ці вимоги можуть розглядатися одночасно як критерії оцінки запланованого чи проведеного уроку і як орієнтовна схема аналізу уроку.

Загальна структура уроку опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: «Звуки [р], [p’], позначення їх буквою «ер», тобто у ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу навчання грамоти – від звука до букви.

Урок, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів:

1. Повторення вивченого на попередньому уроці.

Види робіт:

читання учнями напам’ять віршів, скоромовок про вивчену букву;

розгадування загадок;

словниково-логічні вправи;

розв’язування фонетичних задач з якісною характеристикою звуків;

конструювання і моделювання слів, словосполучень, речень;

алфавітне називання вивчених літер;

розпізнавання знайомих літер серед інших і т.ін.

2. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.

Види робіт:

заучування напам’ять (загадки, прислів’я, скоромовки);

виділення звуків із зручної позиції: активне вимовляння виділених звуків;

спостереження за артикуляційними особливостями (якими мовними органами і в який спосіб створюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря);

віднесення виділених звуків до голосних чи приголосних (якщо приголосні звуки, то зіставлення твердого і м’якого звуків на слух та за способом вимовляння);

позначення звуків умовними значками (фішками): о, о’, –, =;

вправи на впізнавання звуків у заданих учителем словах;

самостійний добір учнями слів із звуками в різних позиціях;

аналітичні і синтетичні вправи із звуками (на утворення та аналіз складів-злиттів).

3. Ознайомлення з буквою.

Види робіт:

алфавітна назва букви;

демонстрація малої і великої літери, їх структурний аналіз;

ознайомлення з місцем букви у касі розрізної азбуки;

друкування букви на дошці (зошитах, повітрі);

ігрові вправи.

4. Вправи з читання.

Види робіт:

складання складів, слів із букв розрізної азбуки демонстраційного характеру та в індивідуальних касах;

читання складових таблиць;

читання слів, поданих в аналітико-синтетичній формі;

читання слів у колонках з опорою на виділені злиття (з дошки, таблиці, картки);

читання колонок слів за фонетичним, лексичним, граматичним напрямком.

5. Робота з підручником.

Види робіт:

читання колонок слів за букварем;

аналіз ілюстрацій;

робота з моделями слів, речень, їх аналіз;

бесіда-аналіз на тему тексту;

читання тексту вчителем (учнями);

колективне (індивідуальне) читання – аналіз речень, тексту.

6. Творча робота.

Види робіт:

складання моделей складів, слів, речень за. ознакою, вказаною учителем;

читання-прогнозування;

піктографічне читання;

гра-мініатюра;

складання речень за малюнком (предметним, сюжетним);

словниково-логічні вправи на класифікацію, групування, вилучення зайвого, на доповнення, на підведення родових понять під видові і навпаки;

впізнавання літери за описом;

утворення складів, слів за вказаною ознакою;

добір до моделей складів слів, речень;

складання розповіді (казки) про букву і т.ін.

7. Підсумок уроку.

Види робіт:

алфавітне називання вказаних літер;

читання прямих і обернених складів із вивченою літерою;

розгадування фонетичних задач;

порівняльна характеристика звуко-складової (звуко-буквеної) структури слова (слів);

аналітико-синтетичні вправи;

гра;

знаходження на сторінці букваря матеріалу за вказаною ознакою;

розповідь учнів про найцікавіші завдання уроку;

пригадування вивченого напам’ять і т.ін.

Методика навчання фонетики української мови досі лишається тією ланкою, де ще багато суперечливих поглядів на загальні і часткові фонетичні явища. Ретроспективний аналіз наукової літератури спонукає до констатації того, що в загальноосвітніх навчальних закладах упродовж тривалого часу була відсутня система роботи над усним мовленням. З’ясовано, що в лінгводидактиці відсутні спеціальні студії, присвячені вивченню основних розділів гімназійного курсу мови. Донині не досліджено, яким формам і методам віддавати перевагу під час вивчення фонетики, морфології, синтаксису.

Як показують спостереження, випускники загальноосвітніх навчальних закладів значної кількості помилок припускаються під час виконання завдань з фонетики, недостатньо розуміються в закономірностях звукової системи мови, мають поверхові уявлення про акустичну і фізіологічну природу звука, фонеми, складу, наголосу, інтонації.