Сторінка
3
У серпні 1920 р. на Другій Всеукраїнській нараді з освіти була прийнята система педагогічної освіти, яка передбачала створення педагогічних навчальних закладів. Факультети соціального виховання інститутів народної освіти повинні були готувати "кваліфікованих соцвихованців, здатних впроваджувати у життя систему соціального виховання Укрнаркомосвіти в усьому її обсязі і змісті, охоплюючи увесь "соцвиховний" дитячий вік, а також виховні, зокрема, так звані "освітні" елементи єдиного виховного процесу, в якій би формі він не протікав: у школі, в дитячому садку, клубі, на майданчику".
Перед Наросвітою стояло завдання широко розвивати будівництво нових дитячих установ, укріплювати наявну мережу шкіл. Це було продиктовано величезним ростом дитячої безпритульності в результаті громадянської війни та надзвичайною обмеженістю ресурсів держави. До кінця 1921 року Нарком освіти мав у розпорядженні: дитячі будинки - 1844 (98,9 тис. дітей), дитячі садки - 513 (27,2 тис. дітей), школи - 22601 (1,9 млн. дітей). Таким чином, 1921 рік дав великий ріст дитячих установ, що забезпечило повне або часткове матеріальне утримання дітей за рахунок держави.
Отже, при активному сприянні держави до кінця 1921 року основним типом дошкільних закладів став дитячий садок з безперервною річною роботою і перебуванням у ньому дітей, залежно від умов роботи матерів, протягом 7, 9 та 12 годин. Велика частина дитячих садків утримувалася на кошти держави і лише окрема - на кошти підприємств та господарських організацій. Крім дитячих садків, існували інші форми суспільного дошкільного виховання: дитячі літні та зимові майданчики, дошкільні групи, вечірні дитячі кімнати при пунктах ліквідації безграмотності в клубах. Стали виникати дитячі садки і дитячі сезонні майданчики в селах, що одержали надалі значний розвиток. Число дітей в дитячих садках на кінець 1921 року зменшилась у зв’язку із тим, що круглі сироти переводились у дитячі будинки.
Дитячий будинок був призначений служити "маяком" соціального виховання, а всі інші установи соціального виховання (дитячі садки, клуби, школи) вважалися установами перехідного типу, які мали орієнтуватися на дитячий будинок і наближатися до нього. Проте пізніше з’ясувалося, що дитячий будинок не може бути "маяком" соціального виховання з двох причин: держава не мала відповідних коштів для утримання дитячих будинків; педагогічна сторона дитячого будинку мала низку негативних сторін, а саме: комплектувалась механічно, єдина ознака, що об’єднувала дітей, це безпритульність. За добу нової економічної політики дошкільні установи перейшли на місцеві бюджети, на утриманні держави залишилися лише установи для дефективних дітей. У цей період дитячий будинок повністю втрачає значення "маяка", але зберігає чільне місце як установа для безпритульних дітей.
Функції управління освітою на території району в 1923-27 роках здійснював культурно-соціальний відділ, який входив до складу виконавчих комітетів районних Рад депутатів трудящих . В лютому 1924 року проведена Всеукраїнська нарада завідуючих губернськими відділами соціального виховання, котра рекомендувала справу дошкільного виховання на місцях взяти під контроль, розгорнути агітацію серед населення за створення дошкільних закладів. Культурно-соціальний відділ у 1927 році був розформований, і замість нього були введені посади інспекторів. До 1931 року районні інспектори народної освіти не були самостійними установами.
У травні 1931 року створено районні відділи народної освіти з наданням їм прав самостійних установ. Вони були реґіональним органом управління освітою і здійснювали керівництво та контроль за діяльністю навчальних закладів, котрі знаходились на районному бюджеті, організовували і контролювали роботу дошкільних установ. До складу апарату районного відділу народної освіти входив інспектор дошкільного виховання.
Система керівництва закладами дошкільного виховання склалася в Україні в основному до 1932 року.
Структура дошкільної освіти в Україні
Сучасний дошкільний виховний заклад є закладом освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. Головними завданнями дошкільного виховного закладу є:
Реалізація державної політики в галузі освіти.
Забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей.
Розвиток творчих здібностей та інтересів дітей.
Надання кваліфікованої допомоги в корекції недоліків розвитку
дитини.
Формування умінь і навичок, необхідних для навчання в школі.
Свої завдання дошкільний виховний заклад реалізує у тісній взаємодії з сім'єю. Дошкільний виховний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України (888-09), Законом України про освіту (1060-12), чинним законодавством, Конвенцією ООН про права дитини (995-021), цим Положенням та власним статутом. На основі цих документів розробляється статут дошкільного виховного закладу.
До дошкільних закладів належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим та цілорічним перебуванням дітей. Дошкільні виховні заклади можуть діяти у комплексі з іншими закладами освіти (школа-дитсадок тощо). У разі потреби можуть створюватися такі типи (групи) дошкільних виховних закладів: загального розвитку, компенсуючі, комбіновані, сімейні, прогулянкові та інші. Всі типи дошкільних виховних закладів забезпечують догляд, розвиток, виховання та навчання дітей.
Основна функція дошкільного виховного закладу загального розвитку - це інтелектуальний розвиток особистості дитини. Він може мати певну спеціалізацію (фізичну, художньо-естетичну, музичну, вивчення іноземних мов тощо). Дошкільний виховний заклад компенсуючого типу створюється для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку (з вадами слуху, мови, зору, опорно-рухового апарату, з дефектами інтелекту).
Для дітей з ранніми проявами туберкульозної інфекції, з малими і загасаючими формами туберкульозу, які часто хворіють простудними захворюваннями, а також захворюваннями кишково-шлункового тракту, ендокринної, серцево-судинної системи створюються санаторні дошкільні виховні заклади. Комбінований тип - це дошкільний виховний заклад, до складу якого входять групи загального розвитку, компенсуючого, санаторного, прогулянкового типу тощо.
Можуть відкриватися філії діючих дошкільних виховних закладів удома, сімейні (приватні) дошкільні виховні заклади. Для короткочасного догляду за дітьми створюються прогулянкові групи.
Створення, ліквідація чи реорганізація дошкільного виховного закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства. Засновниками дошкільних виховних закладів можуть бути підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також фізичні особи.
Мова навчання у дошкільному виховном закладі визначається відповідно до Закону України "Про мови" (8312-11). Навчально-виховний процес у дошкільному виховному закладі здійснюється відповідно до програми виховання і навчання дітей дошкільного віку.