Сторінка
3

Джерела формування фінансових ресурсів природоохоронної діяльності

Конституцією України передбачено, що природні ресурси є загальнодержавною влас­ністю. По суті, це означає, що держава повністю наділяється повноваженнями, які вихо­дять з права володіння, користування та розпорядження природними ресурсами.

У зв’язку із цим варто підкреслити виняткову роль держави у здійсненні політики при­родокористування та природоохоронної діяльності, яка спрямовується на забезпе­чення оптимального відтворення, раціонального і збалансованого використання та охо­рони всіх природних ресурсів для забезпечення високої якості життя суспільства в цілому та кожного індивіда зокрема, створення передумов сталого розвитку при дотри­манні гео­політичних інтересів і національної безпеки. Б. Данилишин та В. Міщенко серед пріоритетних завдань досягнення такої мети визначають:

– забезпечення у повному обсязі функцій держави щодо володіння, розпорядження та управління природними ресурсами на шляху зменшення ресурсоємності економіки, ско­рочення витрат природних ресурсів у розрахунку на одиницю ВВП тощо;

– створення ефективної державної системи управління природно-ресурсним комплек­сом на шляху впровадження принципів ринкової економіки, децентралізації існуючої системи, диверсифікації форм власності;

– забезпечення раціонального відтворення природних ресурсів як вирішального чинни­ка стабільного функціонування природно-господарських, природно-рекреаційних та соціокультурних систем [6, С. 35].

Тому цілком закономірним є те, що державна форма власності на природні ресурси зовсім не суперечить основним вимогам ринкової економіки, а саме: переважанню приват­ної власності на засоби виробництва. Взаємовідносини державних інститутів з приватни­ми природокористувачами можуть здійснюватися на основі повного збереження прав і на суто економічних засадах, таких, як ціна, прибуток, плата. Природокористувачам при цьому надається право брати участь в управлінні природокористуванням і природо­охоронною діяльності і безпосередньо здійснювати її, фінансовою базою якої є саме екологічні платежі.

Якщо ж в умовах трансформаційної економіки і розглядаються питання про різні форми власності на природні ресурси, то суть їх полягає не у забезпеченні різноманітних форм власності як таких, а швидше у створенні відповідних умов для найефективнішого регулювання природокористування та природоохоронної діяльності. Це і зумовлює те, що підходи, темпи та глибина відповідних перетворень до природних ресурсів повинні бути диференційованими. Загальними принципами тут виступають:

– здійснення реформ у системі природокористування та природоохоронної діяльності у комплексі та відповідно до всієї системи реформування державного регулювання, особливо в податковій сфері;

– здійснення відповідних реформувань поетапно, що супроводжується еколого-економічним моніторингом і нормативно-правовим забезпеченням;

– формування нової системи кадастрів, що наближені або повністю відповідають ринковим вимогам;

– забезпечення при наданні у користування природних об’єктів обмежень, які сто­суються можливого негативного впливу на стан навколишнього природного середовища та відшкодування можливих збитків шляхом платежів і штрафів.

Таким чином, особливості формування екологічних платежів в умовах трансформації економіки знаходяться у трьох сферах: організаційно-методологічній, нормативно-пра­вовій та відносин власності. Організаційно-методологічна сфера визначається підходами у питанні переходу від адміністративного визначення вартості природного ресурсу до ринкового. Нормативно-правова сфера – формуванням відповідних законів та інших нормативних документів, що регулюють економічні відносини у галузі природокористу­вання і природоохоронної діяльності. Сфера відносин власності у частині природоко­ристування допускає різноманітність форм власності за умови, що головним власником, користувачем і розпорядником природних ресурсів залишається держава.

Література:

1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – С.1143–1175.

2. Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов: Учебное пособие / Под ред. Б.Супруновича. – М.: МФИ, 1990. – 75 с.

3. Методика визначення тимчасових нормативів плати і стягнення платежів за забруд­нення навколишнього природного середовища. – К.: Мінприроди України, 1992. – 28 с.

4. Про затвердження Порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища та Положення про Республіканський позабюд­жетний фонд навколишнього природного середовища: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. № 18// Зібрання Постанов Уряду україни. – 1992. – № 2. – С. 38.

5. Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів від 13 січня 1992 р. № 18 Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 1992 р. № 373 // Зібрання Постанов Уряду України. – 1992 . – № 7. – С. 1.

6. Данилишин Б., Міщенко В. Реформування відносин власності на природні ресур­си // Економіка України. – 2003. – № 9. – С. 34–42.