Сторінка
7

Методика вивчення науково-пізнавальних і науково-художніх творів у початкових класах

Науково-пізнавальна стаття характеризується великою кількістю незрозумілих і важких для дітей слів. Більшу частину з них вчитель пояснює в ході вступної бесіди, а решту з’ясовують в ході розбору тексту. Також при цьому перевіряється і поглиблюється розуміння учнями наукових термінів статті.

Для поглиблення, конкретизації і точнішого засвоєння змісту статті необхідне використання таблиць, експонатів, малюнків. При чому їх пояснюють більше самі учні, а вчитель лише доповнює, уточнює, поглиблює.

Доцільним прийомом при роботі за науково-пізнавальною статтею є складання плану, тобто заголовку до кожної частини. План повинен бути записаний на дошці. Цей вид роботи допомагає закріпити і узагальнити одержані знання.

Але, при роботі над планом, слід врахувати те, що для учнів 2 класу така робота непосильна і вчитель сам дає план, який може бути у формі запитань. Для учнів 2 класу пропоную такий план, який допоможе дітям краще зрозуміти статтю «Древній Київ»:

Який народ оселився над Дніпром?

Як звали трьох братів і їхню сестру?

Де вони поселились?

В честь кого назвали побудоване місто?

Де померли брати і сестра?

Як назвали річку?

У 4 класі діти вивчають статтю «Старовинне місто». Дана стаття є своєрідним поглибленням раніше засвоєної інформації. Для опрацювання даної статті пропоную план у вигляді презентації, де кожен слайд з тематичним малюнком і є пунктами плану.

При повторному читанні учитель допомагає учням встановити зв’язки між фактами, подіями. Особливу увагу слід знову звернути на терміни, визначення, висновки, які повторюються, перечитуються, використовуються у відповідях на поставлені вчителем запитання, при переказуванні. Якщо стаття складна, то її доцільно читати і третій раз, щоб учні краще засвоїли її зміст. Але у цьому випадку треба змінювати характер завдань. Після повторного читання проводиться робота над статею, що зводиться до узагальнення прочитаного і закріплення набутих знань. Підсумкова бесіда має велике значення, тому що сприяє систематизації знань і допомагає закріпити їх в пам’яті.

Учитель ставить перед дітьми запитання, про що вони дізналися нового з статті, що вивчили. Наприклад, до статті «Друкар книг, перед тим не бачених» (3 клас) за О.Єфімовим, ставимо запитання: Що друкував Іван Федоров у Львові? Як усі згадують про цю людину? Яке значення для розвитку книгодрукування в Україні мала робота Івана Федорова? Чому першодрукаря назвали «друкарем книг, перед тим небачених»?

У заключній бесіді можна використати ілюстративний матеріал, а також читання невеликого уривку по цій темі.

Здебільшого повторне читання дітей не зацікавлює і щоб викликати більший інтерес до такого читання, його слід супроводити певними додатковими завданнями. Усі завдання можна поділити на три групи:

1) якщо учні розібрали текст окремих частин статті і не визначали при цьому заголовків до них, то при повторному читанні можна дати завдання прочитати текст і дати заголовки кожній частині;

2) можна ставити завдання учням прочитати і переказати зміст всієї статті;

3) повторне читання може бути вибірковим. При цьому запитання треба ставити не узагальнююче до певної частини, а конкретно до декількох найголовніших речень в абзаці.

Науково-художня література є важливим засобом пізнання дітьми навколишнього світу. Знання, які вони одержують при читанні науково-художніх творів – про навколишній світ, про своїх однолітків, про їхнє життя, ігри, пригоди, початкові відомості з історії нашої Батьківщини – допомагають нагромадженню соціально-морального досвіду дитини. «Науково-художня книга звичайно вміщує знання, але не будь-які і не заради їх самих. Вона ставить перед собою ідейні завдання і тому відбирає із скарбниці знань, з наукового світу те, що необхідно для досягнення ідейно-художньої цілі… Книга не повинна нав'язувати читачу тягар зайвих відомостей – вона повинна заставляти його думати, залучати його у роботу думки і уяви».

Особливе значення науково-художня та науково-пізнавальна література має для виховання почуттів. У процесі читання у дитини накопичується досвід різноманітних безпосередніх читацьких переживань, емоцій – від захоплення до смутку і навіть страху; почуттів. Разом із цим подаються життєво необхідні відомості, що розширюють кругозір учня, зацікавлюють його в науці. Таким чином, науково-художня та науково-пізнавальна література чужий досвід робить на деякий час власним досвідом читача, збагачує його почуття, включає його у процес не тільки пізнання, а й самопізнання.

Уся методика роботи з науково-художніми та науково-популярними творами грунтується на таких засадах:

1. Читання науково-художніх та науково-пізнавальних статей має велике значення для розвитку пізнавального інтересу учнів.

Між науково-художніми та науково-пізнавальними творами є істотна різниця:

а) Науково-пізнавальний твір повідомляє певні відомості про навколишнє середовище і суспільство, розкриває доступні дітям поняття;

б) різновидом науково-пізнавальної літератури є інструктивна книжка, яка містить інструкції, вказівки, як самостійно зробити що-небудь, як використати знання у практичних справах;

в) науково-художня розповідь чи оповідання – це твір у якому є сюжет, образи, персонажі, діалоги, тобто у них подається узагальнена картина людського життя створена за допомогою художнього домислу.

3. Між науково-пізнавальним та науково-художнім твором є спільність – об’єктивне відображення життя.

4. Форма відображення об’єктивної реальності різна: у статті це може бути роздум, перелік інформаційного матеріалу. Тут міститься максимальна кількість повідомлюваних знань. Науково-художні твори можуть повідомляти знання у формі опису, замальовки, оповідання, казки. У науково-художньому творі подається один факт чи проблема, але розкриваються вони за допомогою цілого арсеналу художніх засобів.

5. Науково-художні та науково-пізнавальні твори мають велике виховне значення.

6. У сучасних читанках науково-художні тексти представлені такими жанрами: вірші, пізнавальні казки, оповідання, повісті.

7. За тематичним спрямуванням усі пізнавальні тексти поділяють на:

літературознавчі;

статті про жанрову специфіку художніх творів;

статті про побудову книжки;

бібліотекознавчі;

мовознавчі;

краєзнавчі;

статті про природу та її збереження.

8. Побудова уроків вивчення науково-художніх творів така ж, як і вивчення оповідань, казок, віршів, однак більше уваги необхідно приділяти інформаційному матеріалу, який міститься у творі.

9. З метою глибшого засвоєння науково-пізнавальних текстів урок треба будувати так.

І. Підготовча робота.

1. Вступна бесіда.

2. Лексична робота і орфоепічна робота.

ІІ. Перше читання статті.

ІІІ. Перевірка сприймання

IV. Робота над статтею за планом:

1. Читання тексту частинами.

2. Бесіда за прочитаною частиною.

3. Узагальнювальна бесіда.

4. Підбір і записування заголовку до частини.

5. Стислий переказ статті.

V. Підсумок.