Сторінка
1
Сьогодні Україна знаходиться у новій соціальній реальності і, нажаль поряд з гарними здобутками держави завжди крокують проблеми різного характеру. Серед таких проблем – проблема виховання дітей, які мають відхилення в розвитку. Ці відхилення можуть бути викликані різними чинниками, серед яких втрата слуху. Щоб запобігти негативному впливу втрати слуху на подальший розвиток дитини слід вжити низку заходів, підібрати правильний шлях виховання, про що саме буде висвітлено в даній роботі.
Значення слуху в житті людини дуже велике. Мабуть, можна погодитись, що слух – один із найважливіших органів почуттів людини. Саме він допомагає людині стати такою, якою вона є. На слух лягає відповідальність у розвитку мовлення. Особливе значення набуває функціональне значення органів слуху у дитинстві. Слух, як відомо, не закінчує свого розвитку з народженням дитини, а поступово формується протягом перших років життя. Якщо трапляється так, що з тих чи інших причини (які вказано далі), слух втрачається або послаблюється, то надалі потребується вміле втручання фахівців медико-педагогічного профілю.
Оскільки в подальшому житті я вбачаю свою діяльність не тільки у вихованні здорових дітей, а й як вчитель адаптивної фізичної культури повинен вміло організовувати заняття з дітьми, які мають вади. Для цього слід вивчити характер хвороби, співпрацювати з медичними працівниками, батьками хворих, пройматись співчуттям, взаєморозумінням до дітей, розробляти комплекси введення уроку з індивідуальним підбором вправ, заходів до кожного хворого учня. І тільки після дотримання даних положень можна досягти успіху, виховати гідну людину нашого суспільства.
Отже, мета, яку я ставив перед написанням бакалаврської роботи є слідуючою: дати характеристику фізичного та психологічного стану дітей, які мають враження слуху; з’ясувати найбільш доцільні шляхи втручання педагога у розвиток хворих дітей; визначити найефективніші комплекси вправ для слабочуючих дітей, які б сприяли покращенню здоров’я.
Об’єкт дослідження – діти, які мають враження слуху; фізична реабілітація слабочуючих дітей.
Предмет дослідження – фізичний та психічних розвиток дітей, які мають враження слуху; покращення загального стану хворих дітей; заняття колекційною, навчальною і оздоровчою фізичною реабілітацією слабочуючих дітей.
Огляд та аналіз літературних джерел
Бабій І.М. Корекція рухової сфери у глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики.
В книзі дані вказівки для вчителя, як розробити рухову діяльність школярів, даний комплекс рекомендованих вправ.
Шиф Ж.И. Усвоение языка и развития мышления у глухих детей.
Посібник дає змогу поетапно змінити нестандартне мислення хворого до рівня здорового. Дає можливість роздивитись особистість кожної нечуючої або слабочуючої дитини. Також тут вказані шляхи надання допомоги в покращенні мовлення.
Абалаков В.М. Новая аппаратура для изучения прыгучести.
В книзі розглядаються сучасні електронні прилади для нечуючих. Посібник дає змогу правильно підібрати прилад індивідуально для хворого.
Нечитайло П.А. Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания в открытом бассейне.
Дана література висвічує вплив водного простору на хворих дітей. Тут розглядається комплекс вправ у воді для покращення стану хворого, а подекуди навіть одужання.
Н.Г. Коберник, В.Н. Синев “Введение в специальность дефектология”
Посібник для студентів дефектологічних факультетів педагогічних інститутів. В ньому викладена характеристика різних категорій аномальних дітей і науково-виховних закладів для них, показані особливості процесу їх виховання і навчання. Також описані вимоги до професіональної підготовки спеціалістів – дефектологів (реабілітаторів).
Книга являє собою узагальнення і систематизацію фактичного матеріалу, накопиченого вітчизняною і зарубіжною наукою про глухих дітей. В книзі дана загальна характеристика психічного розвитку дитини з порушенням слуху, показано, як під впливом спеціального навчання досягається компенсаторний розвиток психіки глухих дітей.
Власова Т.А. “О детях с отклонениями в развитии”
Мета книжки – познайомити педагогів, вихователів з характером відхилень в розвитку, які зустрічаються серед учнів масовою школи, а також ознайомити з методами, за допомогою яких відхилення можна передбачити, відхилити в умовах перебування дитини в масовій школі.
Методи та організація дослідження
Для розкриття даної теми потрібно вирішати ряд завдань, серед яких:
1. Визначити стан фізичного психологічного здоров’я дітей, які мають враження слуху. З’ясувати причини втрати слуху.
2. З’ясувати як можна забезпечити оптимальний спосіб життя та досягти успіху у навчанні дітям, в яких порушений слух.
3. Встановити послідовні дії вчителя, вихователя, які б відіграли позитивну роль у розвитку хворих дітей.
4. З’ясувати як можна покращити стан слабочуючої дитини за допомогою фізичних вправ.
Для виконання сформованих завдань застосувались такі методи дослідження:
1. Аналіз і узагальнення літературних джерел.
2. Фізіологічні методи.
3. Педагогічні спостереження.
4. Педагогічний експеримент.
5. Метод опитування.
Вивчення наукової літератури з адаптивної фізичної культури, фізіології, педагогіки, психології, а також медичної літератури (питань даної теми) дало можливість з’ясувати причини втрати або зниження слуху у дітей та відшукати по можливості, шляхи розв’язання поставлених задач.
Для застосування фізіологічного методу проводились дослідження з дітьми, які мають враження слуху. Для цього здійснювались антропометричні вимірювання у відповідності з методикою. З’ясувалось, що у слабочуючих дітей немає значних відхилень у здоров’ї (нормальний тиск, дихальна система функціонує добре, склад крові – відповідає нормам).
Гірша картина спостерігалась при здійсненні рухів. Рухи були нечіткими, несміливими. Звідси випливає, що таким дітям слід розробити комплекс вправ для покращення координації рухів.
Так, проводячи дослід, застосовуючи педагогічний експеримент, з дітьми, які входять у підготовчу медичну групу (9-12 років) і я застосовував комплекс вправ і послідовних дій: перед початком слід створити в дітей гарний настрій; далі – ходьба, біг, що поліпшують кругообіг і наступна послідовність: фізичні ігри дітей з застосуванням фізичного інвентарю м’яча, палиці (потрібно привернути увагу дітей, зацікавити їх). Доцільно пов’язати рух зі змістом заняття: наприклад, імітувати катання на ковзанах чи лижах і т.д. Проводячи такі заняття 3-4 рази на тиждень протягом 3 місяців і в подальшому, змінюють рухову активність дітей на 20% в позитивному напрямку.
Спостерігаючи за дітьми з враженням слуху я помітив, що уроки фізичного виховання з індивідуальним підходом до кожного хворого позитивно впливають на стан здоров’я: покращується зорове сприйняття, з’являються і рухах нові жести, які частково компенсують недочування. Тому логічним буде залучати таких дітей в секції загальної фізичної підготовки, оскільки школярі спец груп потребують додаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовки, а отже і покращення здоров’я.