Сторінка
4
Дещо інший підхід до класифікації компетенцій пропонує Тряпіцин А.В Він виокремлює:
• ключові компетенції — загальні компетенції, які є необхідними для соціально-продуктивної діяльності будь-якої особи;
• базові — компетенції в певній професійній галузі;
• спеціальні — компетенції для виконання конкретної педагогічної дії, розв'язання конкретної проблеми чи професійної задачі.
Принципово подібною видається також пропозиція класифікації компетентностей стосовно навчального предмета інформатики:
1. Ключові компетентності.
2. Узагальнені предметні компетентності.
3. Прикладні предметні компетентності.
А.К. Маркова пропонує виділити такі групи компетентностей:
• спеціальна компетентність — володіння власне професійною діяльністю на достатньо високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;
• соціальна компетентність — володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співробітництвом, а також відповідними прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці;
• особистісна компетентність — володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості;
• індивідуальна компетентність — володіння прийомами самореалізації й розвитку індивідуальності в рамках професії, готовність до професійного зростання, здатність до індивідуального самозбереження.
Л. Гузєєв називає такі компетентності:
1. Соціальна компетентність — здатність діяти в соціумі з урахуванням позицій інших людей.
2. Комунікативна компетентність — здатність вступати в комунікацію з метою порозуміння.
3. Предметна компетентність — здатність аналізувати і діяти з точки зору певних областей людської культури .
Пріоритетної уваги нині потребують ключові компетенції (компетентності). Адже, «Ключова компетенція — це визначальна компетенція, тому що вона відповідає умовам реалізації, котрі . є певною мірою універсальними».
Так, державний стандарт загальної освіти визначає ключові компетенції як готовність учнів використовувати засвоєні знання, уміння та способи діяльності в реальному житті для розв'язання практичних завдань. Стратегія модернізації змісту загальної освіти наголошує: « . головними результатами діяльності освітньої установи має бути не система знань, умінь та навичок сама по собі. Мова йде про набір ключових компетенцій в інтелектуальній, правовій, інформаційній та інших сферах». Європейські структури, зокрема Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), застосовують поняття ключових для визначення таких компетентностей, що дають можливість особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і які роблять внесок у розвиток якості суспільства та особистого успіху, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер. Ключові компетентності становлять основний набір найзагальніших понять, які мають бути деталізовані в комплекс знань, умінь, навичок, цінностей та відносин за навчальними галузями, життєвими сферами школярів.
ОЕСР виділяє три категорії ключових компетентностей.
1. Автономна дія:
• здатність захищати та піклуватись про відповідальність, права, інтереси та потреби інших;
• здатність складати та здійснювати плани та особисті проекти;
• здатність діяти у широкому контексті.
2. Інтерактивне використання засобів:
• здатність інтерактивно використовувати мову, символіку та тексти;
• здатність використовувати знання та інформаційну грамотність;
• здатність використовувати нові інформаційні технології.
3. Вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах:
• здатність успішно взаємодіяти з іншими;
здатність співпрацювати;
• здатність улагоджувати конфлікти
Таким чином, опрацювання категорій ключових компетентностей європейськими експертами ґрунтується на принципах демократизму та індивідуалізму.
Проведемо більш детальний розгляд цих категорій. Автономна дія передбачає дві центральні ідеї: розвиток особистості й автономію стосовно вибору та дії в заданому контексті. Ключові компетентності, що належать до цієї сфери, наступні:
• здатність захищати та піклуватись про відповідальність, права, інтереси та потреби інших, що передбачає вміння робити вибір з позицій громадянина, члена сім'ї, робітника, споживача;
• здатність складати і здійснювати плани та особисті проекти, що дозволяє визначати й обґрунтовувати цілі, які визначають сенс життя та співвідносяться з власними цінностями;
• здатність діяти у широкому контексті означає, що особа усвідомлює, як функціонують різні системи, власну позицію щодо кожної з них, можливі наслідки їх дії та бере до уваги багато чинників для власних дій;
Інтерактивне використання засобів навчання передбачає розуміння їх загалу як таких, що дають можливість особистості взаємодіяти з навколишнім світом, а саме:
• здатність інтерактивно застосовувати мову, символіку, тексти як така, що означає ефективне використання мов та символів у різноманітних формах і ситуаціях для досягнення цілей, розвитку знань і власних можливостей. Це дозволяє розуміти світ та брати участь у діалогах, а також ефективно взаємодіяти з оточенням;
• здатність використовувати знання та інформаційну грамотність, як така, що означає ефективне використання інформації та знань, дає можливість особистості їх сприймати і застосовувати, використовувати їх як базис для формування власних можливих варіантів дії, позицій, прийняття рішень та активних дій;
• здатність використовувати нові інформаційні технології передбачає не тільки технічні здібності, а й обізнаність у застосуванні нових форм взаємодії. Ця компетентність надає можливість особистості адаптувати власну поведінку до змін у повсякденному житті.
Уміння функціонувати в соціально гетерогенних групах передбачає:
здатність жити та взаємодіяти з іншими, що пов'язане з полі культурним суспільством у широкому сенсі (взаємодія з людьми, що спілкуються іншими мовами та відрізняються за поглядами тощо). Це є особливо важливим для взаємодії з суспільством, яке має іншу культуру, цінності та соціально-економічне підґрунтя;
• здатність успішно взаємодіяти з іншими дозволяє людині проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими;
• здатність співпрацювати дозволяє людині спільно визначати цілі;
• здатність улагоджувати конфлікти дає можливість людині сприймати конфлікти як один із аспектів людських взаємин і виробляти в собі здатність розв'язувати їх конструктивно.
Структурування ключових компетентностей за трьома групами запропоновано також О. Овчарук, яка виділяє:
• здоров'я особистості (збереження здоров'я та здоровий спосіб життя, сімейна сфера);
• професійна діяльність;
• соціальний аспект.
Вона також подає узагальнену класифікацію ключових компетентностей за трьома основними блоками:
• соціальні компетентності, пов'язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості (здатність до співпраці, уміння розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, навички взаєморозуміння, соціальні й громадянські цінності та вміння, комунікативні навички, мобільність у різних соціальних умовах, уміння визначати особисті ролі в суспільстві тощо);