Сторінка
6
Активізацію пізнавальної діяльності учнів не можна уявити без активізації їх уваги. Недостатня увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам'ятовування, помилок при виконанні завдань.
Колективну та індивідуальну увагу учнів можна активізувати такими прийомами, як метод евристичної бесіди, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв'язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження (або його фрагмент), виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку з використанням відкидних дощок або виконання окремими учнями роботи на плівці з наступним проектуванням на екран, «захист робіт» (шляху виконання, доведення чи розв'язування), рецензування робіт чи відповідей учнями чи вчителем, самоперевірка та взаємоперевірка.
Ще один прийом активізації уваги учнів. Під час розв'язування задачі нового виду, особливо з геометрії, після аналізу її умови та усного розбору вчитель пред'являє заготовлений на зворотному боці дошки запис умови задачі та розв'язування з пропусками. Завдання учням - заповнити пропуски. В цей час вчитель має можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них, виникають затруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення.
Важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання. Інколи проблему активізації уваги можна розв’язати за допомогою використання на різних етапах уроку з різною дидактичною метою зошитів з друкованою основою, а також усних вправ. З метою активізації уваги часто вчитель повинен створювати проблемні та ігрові ситуації тощо.
Як один з прийомів активізації самостійної діяльності учнів вчителі практикують проведення підготовлених окремими учнями п'яти-семи-хвилинних повідомлень з питань, які безпосередньо відносяться до програмового матеріалу. Сюди ж відносяться і більш складні задачі. До цього необхідно намагатися залучати якнайбільше різних учнів класу; матеріал для їх виступу підбирають з урахуванням їх підготовки з математики, розвитку мови і т.д.
Одним із видів творчих завдань є завдання по складанню задач. Такі завдання можуть бути запропоновані як на етапі вивчення нового матеріалу, так і на етапі його закріплення. Такі завдання задають і в класі, і додому. Істинне розуміння предметна, яке дозволяє ефективно застосовувати набуті знання, неможливе без розвитку інтуїції, яка сприяє правильному орієнтуванню в поняттях, фактах, методах. Без розвитку інтуїції знання виявляються формальними, носять інформативно-довідковий характер, а не «внутрішніми», властивими свідомості учня. Сюди належать інтуїція, що передує знанням, інтуїція після знань, оцінка ситуацій, навички користуватися прикидками, робити аналіз задачі, аналіз відповіді, геометрична інтуїція в курсі алгебри і початків аналізу. Особливо сприяють розвитку інтуїції завдання на побудову простих прикладів чисел, рівнянь, функцій тощо, що мають наперед задані властивості. Постійно вимагати від учнів наведення таких прикладів - це в певній мірі творчий акт, який вимагає активної роботи мислення, уяви, фантазії. Намагаюся систематично на кожному уроці відводити хоч невеликий час для “неалгоритмичних” задач, що будять уяву, фантазію, розвивають мислення, інтуїцію, а не просто формують рутинні уміння і навички.
Необхідно вчити дітей, як мислити, щоб прийти до цього результату. Я вважаю, це найголовнішим, бо саме воно розвиває дитину. Творча самостійність учнів можлива тоді, коли вони володіють способами і прийомами розв’язування певних задач, або загальними способами підходу до розв’язання буд-яких проблем.
Активізація розумової діяльності учнів у процесі проведення уроку-казки та уроку-гри
Урок-казка
Одним з видів нетрадиційного уроку – є урок-казка (див. Додаток А). Такий урок треба проводити, використовуючи казкових персонажів, героїв мультфільмів, кінофільмів. Але казку можна написати і вибрати казкових героїв самим, спираючись на той матеріал, що вивчається у класі.
Уроки-казки супроводжуються кольоровими ілюстраціями, різнобарвними картинками, які викликають в учнів емоції, відчуття краси математики. Казки та ілюстрації до них інколи виготовляють самі учні. Іноді як домашні завдання на вихідні або на канікули пропоную написати математичну казку школярам, бо казка допомагає формувати уяву. Особливо це важливо в 5 та 6 класах у процесі підготовки до вивчення геометрії. Крім того, на уроках, на яких знаходиться час для казки, завжди панує гарний настрій, а це - запорука продуктивної праці.
Казки часто допомагають зрозуміти, чим живе учень, про що мріє. Створюючи казку, діти творчо підходять до завдання, вигадують, виявляють літературні здібності. Сама казка — це незвичне явище на уроках математики, а все незвичне робить дітей сміливішими. Хоча казка завжди викликає в дитини почуття радості і зацікавленості, все-таки проводити такі уроки варто не частіше 2—3 рази на рік.
Проведені уроки повторення та узагальнення вивченого матеріалу у вигляді казки привертають увагу учнів до вивченої теорії. Оскільки просте заучування та повторення означень і теорем швидко-втомлює учнів, то така форма організації навчання дає змогу тримати увагу учнів, постійно підтримуючи їхній інтерес до подій, які відбувалися на уроці, дозволяє підвищити інтерес до геометричного матеріалу. Казка - це завжди щось цікаве, щось з дитинства. Навіть ті учні, яким важко вивчити означення чи теорему, активно включаються в роботу; роблять певні логічні висновки, аналізують почуте.
Урок– гра
Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.
У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи.
Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:
- доброзичливе ставлення до учня;
- позитивне оцінювання зусиль учня;
- конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.
Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення. Полегшує оволодіння абстрактними поняттями.