Сторінка
1

Легалізації коштів через систему страхування

Відмивання грошей – це всесвітнє явище. Воно прямо пов’язано з діяльністю організо­ваної злочинності. Відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом, надається легаль­ний характер. Страхування також часто використовується з метою відмивання грошей.

У даний час в Україні формується новий напрям досліджень страхових відносин, що знайшло відображення в роботах провідних вітчизняних учених: С. Осадця [1], В. Базиле­вича [2], М. Клапків [3]. У російській економічній літературі організація страхової справи і технологія страхування досліджувалися В. Шаховим [4], Рейтманом [5], Л. Орланюк-Малицькою [6].

Разом з тим проблеми оптимізації страхових відносин в умовах транзитивної економі­ки в теоретичному і методологічному аспекті досліджені недостатньо, чим і обумовлюєть­ся вибір теми, цілей, завдань, об’єкта даного дослідження.

Головна мета роботи полягає у виявленні схем відмивання брудних грошей, що здійс­ню­ють­ся з використанням страхових компаній України.

Для реалізації цієї мети необхідно вирішити такі завдання: розглянути страхування як інструмент управління ризиками; виявити проблеми, що виникають на ринку страхуван­ня, які обумовлені недостатньою його капіталізацією; проаналізувати механізм пере­страху­ван­ня, який забезпечує відтік страхового капіталу за межі України. Відповідно до поставленої мети, об’єктом дослідження є український страховий ринок. Предмет дослідження – сукупність суспільних відносин, що складаються між суб’єктами даного ринку в сучасних умовах розвитку економіки України.

Усе вищевикладене визначило застосування в даній роботі методів аналізу і синтезу, які є, у свою чергу, складовою частиною методу матеріалістичної діалектики.

Інформаційною базою послужили вітчизняні і закордонні розробки з проблем функціо­ну­вання ринку страхових послуг, законодавчі і нормативно-правові документи України, спрямовані на протидію механізмам легалізації коштів.

Страхування – система економічних відносин із захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні визначених в угоді подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, сформованих з страхових внесків, що сплачуються страхувальниками. Перехідна економіка створює додаткові підстави для пізнання сутності страхування. Методологічні питання прогнозування розвитку страхування потребують розуміння тер­мі­на „віртуальна економіка”, який з’явився і активно використовується останнім часом, хоча його значення є досить розпливчастим. Американські дослідники в середині 1998 р. назвали економіку Росії „віртуальною економікою”, тобто фактично ввели новий термін, абсолютно придатний і для України. Віртуальна економіка базується на оманливому уяв­ленні про всі найважливіші параметри, оскільки не оперує реальними грошима і реаль­­ними цінами. Віртуальна економіка має глибоке коріння і використовується як синонім „фіктивності”, „неринковості”.

За визначенням А.А. Гриценка, „існує реальність, що проявляється у певних явищах і процесах, які стають відносно самостійними. Потім реальність з цих форм йде, втрачаєть­ся, зникає, але вони продовжують своє життя. За ними немає тієї реальності, яка була, але водночас вона є в них. Ця єдність відсутності (за зовнішніми формами) і присутності (у зовнішніх формах) реальності виражається поняттям віртуальності” [7, с. 54].

В умовах перехідної економіки, яка набирає ознак „віртуальної”, страхування тран­с­фор­мується у псевдострахування, що має такі форми прояву, як зарплатне і зворотне медичне страхування, організація фінансових „схем” для підприємств за допомогою майнового страхування, що не забезпечуються резервами та значним власним капіталом.

Рис. 1. Страхування як економічна категорія

Схематично сутність економічної категорії страхування подано на рис. 1 „Віртуальна економіка”, що не оперує реальними грошима і реальними цінами, проектує на страхові відносини, що мають як родові, так і специфічні ознаки страхового захисту розширеного відтворення, прояви „фіктивності”, „неринковості”. Маючи зовні форми страхування, останнє лише обслуговує інтереси тіньової економіки.

Страхові схеми та інші елементи псевдострахування, як правило, не мають на меті формування резервів і не потребують від компаній, що займаються ними, значного влас­ного капіталу. Тому до останнього часу ріст страхових внесків істотно перевищував ріст активів. Більше того, завдяки комісійним страхова компанія могла не хвилюватися щодо стійкості свого невеликого ризикового портфеля. Але коли він почав різко зростати, ситуація змінилася. Саме тоді з’явився попит на класичне страхування, а не на відмивання грошей під вивіскою страхової фірми.

З 2002 року страхові компанії відчули досить серйозний ріст попиту на реальне страху­вання, що зумовлюється, по-перше, зростанням доходів громадян, по-друге, збіль­шенням обсягів банківського кредитування, у тому числі і споживчого, і як наслідок – страху­вання заставного майна. Крім того, спостерігався і ріст реального попиту від підпри­ємств, що пов’язано зі збільшенням вартості їх основних фондів і поліпшенням соціальної захищеності працівників. Свою роль у збільшенні збору премій відіграло і деяке підвищен­ня тарифів. У цілому ж, за оцінками експертів, обсяг класичного ринку виріс приблизно на 20 %, тоді як загальний показник росту становив понад 30 %. Даний феномен пояс­нюється просто. Найбільшу динаміку продемонстрував у 2002 році саме сегмент фінан­сових схем. Наочним підтвердженням тому служить стабільність виплат, на які в 2003 році прийшлося всього 9,4 % зібраних платежів, у той час як у світовій практиці цей показник становить майже 70 %.

Ідеальним інструментом відмивання грошей може також бути перестрахування. Пере­страхування не є страховою операцією, його відносять до фінансових заходів, що припус­кають перерозподіл між страховими організаціями створеного первинного страхо­вого фонду.