Сторінка
3
Теоретичне обґрунтування соціально-педагогічної технології розвитку комунікативності дітей у притулку
Дана соціально-педагогічна технологія направлена на розвиток комунікативних навичок у дітей-сиріт, формування навику рівноправного спілкування через самопізнання, актуалізацію особистісних якостей “дітей вулиці”, розвиток навичок соціальної поведінки.
Дорослішання людини здійснюється у спілкуванні з іншими людьми. Як показують дослідження соціальних педагогів, психологів, соціологів, діти зростаючі в умовах закладів інтернатного типу не освоюють навички продуктивного спілкування. За статистичними даними у них пристосованість до життя нижче, ніж у дітей, вихованих в повноцінних родинах. Неправильно формується досвід спілкування призводить до низького рівня соціальної адаптації вихованців інтернату.
Дана технологія розроблена для занять з дітьми-сиротами, що зазнають труднощі в соціальній адаптації.
Проблему втрати батьківської опіки можна трактувати як соціальну проблему, тому що втративші її діти, істотно відрізняються від своїх однолітків, що живуть в сім'ї, з емоційними і поведінковими проблемами, труднощами адаптації, слабким рівнем компетенції. У дітей-сиріт спостерігається брак соціальних навичок, проблеми адаптації.
Запропонована технологія спрямована на розвиток комунікативних та соціальних навичок, формування функціональних стратегій поведінки у “дітей вулиці”.
У процесі реалізації технології простір, який ми припускаємо для дітей-сиріт, є оздоровчий табір. За рахунок цього “діти вулиці”. мають змогу навчатися не тільки певним технікам спілкування, але й ефективної міжособистісної взаємодії, що дозволяє їм успішно пройти адаптаційний період, розвинути комунікативні навички в процесі спілкування з однолітками.
Ще однією особливістю вихованців, що живуть в інтернаті на повному державному забезпеченні, є прояв іждівенчеської позиції ( «нам повинні», «дайте»), відсутня бережливість і відповідальність за збереження речей. Формальне примушення до дисциплінованості таїть у собі небезпеку агресивного відчуження у стосунках дорослого і підлітка. Ці вихованці потребують особливого професійного відношення.
Розроблена технологія спрямована на формування у дітей адекватної життєвої позиції, зняття негативізму, відчуження до людей. В рамках технології забезпечується психолого-педагогічний супровід особистості дитини, створюються умови, що знімають напругу, що надають значимість особистості кожного і зміцнює віру в добре майбутнє.
Суб’єкт технології
Педагогічний колектив під керівництвом соціального педагога.
Цільова група (об’єкт)
Цільова група - діти-сироти 5 - 12 років.
Тривалість
1 потік табірної зміни - 21 день.
Мета технології
Розвиток комунікативних навичок у дітей-сиріт, формування навику рівноправного спілкування через самопізнання, актуалізації особистісних якостей, розвиток навичок соціальної поведінки.
Для чіткого визначення рівня комунікації дітей-сиріт ми провели тестування, після аналіза якого ми отрималм наступні результати:
· Міжособистісна взаємодія - 49% ;
· Позитивна соціально-активна позиція – 37% ;
· Адекватна самооцінка – 32% ;
· Наявність бар'єрів, що заважають продуктивному спілкуванню – 81%
Таким чином після аналізу отриманих результатів ми визначили наступні завдання:
Завдання технології
Для реалізації поставленої мети, послідовно виконується наступний ряд завдань:
• навчання конструктивним прийомам міжособистісної взаємодії;
• створення умов формування соціально-активної позиції дитини;
• формування у дітей адекватної самооцінки;
• зняття бар'єрів, що заважають продуктивному спілкуванню.
Опис алгоритму
Напрямки діяльності
Спираючись на поставлену мету, реалізація технології буде здійснюватися за допомогою таких блоків:
І. Соціально-педагогічний блок.
Мета: включення дитини у процес соціалізації та формування позитивної соціальної життєвої позиції.
Завдання:
• формування уявлень про систему соціальних взаємин між людьми;
• зниження рівня конфліктності у стосунках з оточуючими;
• формування навичок конструктивної взаємодії з однолітками;
• створення умов необхідних для адаптації дітей в новому колективі;
• залучення дітей до різноманітних соціальних досвідів сучасного життя.
Реалізація.
Ігри на взаємодію.
Гра завжди була першоджерелом включення дитини в соціальну взаємодію, вона була сполучною ланкою між дитинством і дорослим життям. Люди грали і продовжують грати протягом всієї історії людства. Спочатку в дитинстві це відбувається несвідомо, несвідомо, по певним стандартам і правилам, а потім у дорослому житті цей процес носить більш цілісний і науковий характер.
Спостереження медиків, психологів та педагогів свідчать, що «підготовлена до гри» дитина, на відміну від «непідготовленої», значно активніше, здоровіше психічно, фізично і інтелектуально, більш життєспроможною, а фахівці, що працюють з сиротами, помітили, що їм набагато простіше висловлювати себе, свої переживання, потреби, мрії саме в ігровому процесі. Гра, як було доведено надає сильний вплив на розвиток особистості, сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, допомагає знімати напруження, підвищує самооцінку, дозволяє повірити у себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально значимих наслідків.
Реалізація даного блоку буде здійснюватися через ігри на взаємодію, які також будуть використані для проведення тренінгів, занять, перерв між заняттями.
ІІ. Психологічний блок.
Мета: зняття психологічних бар'єрів, що впливають на процеси ефективного спілкування (через активну ігрову взаємодію).
Завдання:
• вироблення адекватних та ефективних навичок спілкування;
• формування соціальних навичок, що сприяють успішної соціальної адаптації;
• формування у вихованців адекватної самооцінки і прийняття себе.
Реалізація даного блоку включає в себе проведення:
- вхідної та вихідної діагностики;
- характерологічного опитувальника К. Леонгарда;
- групових тренінгів;
- індивідуальних занять.
Діагностика комунікативності (див. Додаток 1)
Мета: визначити рівень комунікативності дитини.
Діагностика комунікативності включає в себе:
1. Тест на оцінку комунікативних умінь.;
2. Методику на рівень суб'єктивного відчуття самотності.
Тест «Оцінка комунікативних умінь».
Мета: визначити вміння оцінювати співрозмовника, його сильних і слабких сторін.
Поняття «комунікативні уміння» є багатоскладовим визначенням, в якому основними пунктами будуть такі вміння як:
- оцінка співрозмовника;
- встановлення дружньої атмосфери;
- розуміння проблем співрозмовника.
Методика «Діагностика рівня суб'єктивного відчуття самотності».
Мета: виявлення переживання самотності.
У період появи почуття дорослості, дитина часто відкриває для себе ще й таке почуття, як самотність. Дитина тільки починає усвідомлювати це почуття, тому часто погано розуміє його причини і часто глибоко від цього страждає. Іноді навіть самі близькі люди не припускають, що підліток глибоко страждає з-за гострої думки самотності і переживання відірваності.